Доброго вечора!

Запрошую одразу до двох оновлень.

Роман "Навіжена" — сьогодні розділ від Діани.

— Каріно, ти так захоплювалася Данте сьомого березня... Розкажи мені про цього чоловіка все, що знаєш.

Очі подруги враз стають квадратними. Вона з повним нерозумінням дивиться на мене.

— Діано, ти, що запала на нього?

Я кліпнувши, важко зітхаю й цікавлюся у відповідь.

— Каріно, ти кохаєш його?

— До чого тут це? — закочує очима подруга й нагадує. — Ти не відповіла на моє запитання.

Почуваюся не дуже зручно перед подругою, й опустивши очі зізнаюся.

— Карін, я трохи захопилася ним. — підійнявши погляд додаю. — Але я переконана, що це скоро пройде. Я не хочу мати з цим чоловіком нічого спільного, але є одне «Але»... 

НАВІЖЕНА...

Роман " Моя заручниця".

А ще мене цікавить, звідки жінка знає про викидень. Я ж точно нікому про це не розповідала. Але питати не зважуюся. На дворі XXI століття, тож тепер вся інформація є у медичній карті пацієнта. Лише важко зітхаю та мовчу на запитання жінки.

— Жасмін Валеріївно, досить капризувати. Майте повагу до нас. Ми просто виконуємо свою роботу. А якщо ви щось не поділили зі своїм молодим чоловіком, то розберетеся з ним, коли він по вас приїде…

— З ким не поділила? — нервово ковтнувши, перепитую. Мої очі моментально стали ледь не квадратними від почутого.

— Ну, з Даміаном Олександровичем. Він сказав, що ви його дівчина. — спокійно пояснює медсестра.

Я вкотре нервово ковтаю і не можу повірити у почуте.

Що цей кримінальний авторитет собі вигадав? Яка іще дівчина? Він точно щось наплутав… Тож треба таке вигадати?!

Моя заручниця

Приємного читання!