Додано
27.03.25 20:22:32
Оповідання дванадцяте. "Тінь бога"
З дитинства дуже любив легенди та міфи Давньої Греції, а також різні літературні варіації на цю тему, тож не міг не написати врешті-решт і собі щось таке. В моєму найбільшому сетингу — "Світ Ордену Змієносця", боги зникають, коли люди забувають їх. Що відчуває бог, якому вже давно ніхто не вклоняється, в якого ніхто не вірить?
PS: Цікаво, здогадається хтось, про якого письменника йдеться в кінці оповідання?:)
Andy Friday
12
відслідковують
Інші блоги
Вітаю, любі читачки і читачі! Сьогодні діє знижка на мій еротичний любовний роман «Вулкан для Венери»! Запрошую до цієї палкої любовної історії! Уривок: — Ми домовлялися, що ти не мелькатимеш
А вранці, після сніданку, на мене чекає сюрприз… — Дивись, що я тобі знайшов! — радіє Аріст, як дитина. — Все, як ти хотів: нове, незвичайне і яскраве! Я із цікавістю дивлюся туди, куди показує принц, й у двері заводять
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Привіт, друзі)
Хочу наколдувати собі і вам трошки підписок та сердечок)
Долучайтеся)
Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі.
Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати