Той рідкісний випадок, коли я спробував написати реалізм. Власне, його мені й хотілося б писати найбільше, але виходить, поки що, не дуже. Це дійсно реальна історія моєї знайомої, яку вона мені розповіла й дозволила використати, тільки справжній Віці на той час коли ми з нею спілкувалися, вже було вісімнадцять, я зробив її молодшою, щоб підкреслити відчуття небезпеки, яке має викликати її віртуальний приятель на прізвисько Трунар. А все інше — правда і я сподіваюся, що мені вдалося хоч трохи передати задушливу атмосферу нелюбові, яка панує в цій родині.

Присвячується підліткам, якими ми колись були.

Затишшя