Думки…

Доброго всім дня! 
Задумалась сьогодні над тим, що я ніколи й уявити не могла, що буду писати, а тим паче виклади щось в мережу. Хоча я завжди любила читати, та й твори в школі по типу "Як я провела літо" давались без складнощів. Але про такі масштаби ніколи й не думала. А потім якось одна ідея в голову прийшла, інша, записала в телефоні в нотатки і почалось ?.

А як ви прийшли до написання творів? 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Потій
26.03.2025, 14:36:41

Я з дитинства писала щось, скільки себе пам'ятаю. Тож як прийшла до цього, навіть не можу згадати. Це завжди було зі мною, моя неспинна фантазія) А от твори на задану тему писати - трохи не моє. Я люблю писати те, що мені подобається, без рамок.

Соломія Реус
26.03.2025, 16:50:36

Анна Потій, Це так класно, коли знаєте точно що саме ваше)

avatar
Вадим Булава
26.03.2025, 15:19:09

А от я завжди шукав у собі те, що може розвинутися у дещо більше, ніж просто думки. Врешті-решт у 14 років я зрозумів, що саме буду робити і почав творити) Скоріше за все, допомогло мені саме передчуття, що ці думки у моїй голові мають стати реальністю

Соломія Реус
26.03.2025, 16:50:05

Вадим Булава, Це дуже класно, що ви знайшли застосування своїм думкам)

avatar
Ріна Март
26.03.2025, 15:23:48

Писала з дитинства, мої твори учителька зарубіжної зачитувала в учительській - про це я дізналась випадково багато років потому )) Потім був копірайтинг для туристичних сайтів, потім - технічний журналіст, далі - свій блог. А потім уже Букнет))

Соломія Реус
26.03.2025, 16:49:11

Ріна Март, Круто) я теж колись хотіла бути журналістом, але не склалось)

avatar
Немеш Іван
26.03.2025, 11:30:03

Аналогічно як у вас.
Ніколи не думав що буду писати та створювати світи, героїв, та давати життя.
Також просто спробував. Просто написав. Просто виклав. І понеслось

Соломія Реус
26.03.2025, 12:18:44

Немеш Іван, ?

Інші блоги
Дика кішечка
— І що це було? — питає оксамитовим тоном, котрий просто-таки алармує про небезпеку. Дін підходить ближче, і я відчуваю тепло його тіла. — Га, Каміло? Серце калатає так голосно, що здається, він мусить його чути.
Він кохає її давно, але чи судилося бути разом?!
Вітаю! Запрошую до оновлення! ✨✨✨ — Чому все так складно?! — зітхає Анна. Кілька хвилин мовчить, а тоді розчаровано випалює: — Більше жодних стосунків. Краще вже самій залишатися, ніж терпіти поруч... Вона
Нова поезія про свободу та майбутнє ✨
Дорогі мої читачі! Чи відчували ви коли-небудь нестримне бажання залишити всі буденні турботи десь далеко внизу і просто... дихати? Глибоко, на повні груди, обіймаючи весь світ? Сьогодні я ділюся з вами рядками, які
Обід чи обітниця?
“— Припини плакати. Витри щоки й тримай своє обличчя. Я познайомлю тебе з моїм новим слугою. — Хочете, щоб я вийшла за нього заміж? — Простягаючи руку до накрохмаленої серветки, запитала Шарлотта. Норман на
Мурата роздраконила Штучка))
Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Спойлер оновлення яке вийде за північ: Не злюся, але я розлючений. Визнаю: я припустився помилки. Але ж яка вона колюча і спокуслива до неможливості! ​Михайло заходить першим. ​—
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше