"Ми сідаємо за столик, відчуваю, як напруга розвіюється. Говоримо, сміємося, згадуємо старі жарти. Однак, згодом я помічаю, що в залі з'явився чоловік. Підношу келих до губ, і в ту ж мить впізнаю його — це Олег. 

Чоловік, з яким я провела одну незабутню ніч два місяці тому. Серце раптово зупиняється, коли я усвідомлюю, що він тут, у ресторані, на святкуванні дня народження Марини. Що він тут робить? Олег виглядає так, як я його запам’ятала: впевнений у собі, злегка розкутий, з іскрами в очах. Але його погляд минає мене, немов я просто невидима. Він підходить до Марини, з великим букетом розкішних троянд. Його погляд повністю зосереджений на Марині. Чому він не впізнає мене? Можливо робить це навмисно? Пощастило Маринці. Стоп. Звідки вона його знає? Марина, помітивши мій здивований погляд, повертається до мене: 

— Аріно, познайомся це мій тато, Олег. Правда він класний. Завжди підтримує форму...."

Його бажана дівчинка