Запрошую до моєї новинки - "Отруєні зрадою"

Любі читачі!

Запрошую вас у мою новинку

ОТРУЄНІ ЗРАДОЮ

Анотація

Після важкого розлучення я повернулася на батьківщину й отримала посаду головного архітектора в престижній будівельній компанії. Але директором філії виявився мій колишній – той, хто одного разу безжально мене зрадив.

Тепер він намагається вижити мене з роботи та знищити. Чи вдасться мені втриматися на заповітній посаді й до чого призведе наше протистояння?

– Я не сперечаюся, що вона, – займенник ріже по вухах – мене з дитинства вчили, що про людину, яка стоїть поруч, непристойно говорити в третій особі, – може бути відмінним архітектором.

– То в чому справа? Що ще треба?

– У тому, що вона – ненадійна, може будь-якої миті підставити, на неї не можна покластися. Головний архітектор – одна з ключових фігур компанії, від якої залежить занадто багато, щоби брати на цю посаду людину, якій не можна довіряти. Та вона втече за перших же труднощів! Ви самі щойно говорили, що перед нами поставлені непрості завдання, які потребуватимуть максимум зусиль, віддачі та узгодженості, максимум надійності…

– Що це ти Катерині відразу діагнози поставив? У тебе рентген у голові чи телепатичний прилад? – глузливо запитує Яромський.

Імовірно, бос усе ще гадає, що проблема в тому, що я – жінка, а Рубан – звичайний сексист. Але все набагато глибше і гірше. Підступний зрадник, через якого моє життя колись полетіло шкереберть, хоче жити в упевненості, що він – чистенький, безгрішний, білий і пухнастий. А я своїм існуванням щодня буду йому нагадувати, що він – наскрізь гнилий.

Що, Сєво, сумніваєшся, що зможеш домовитися із совістю?

Їй-богу, смішно чути про надійність від людини, з вини якої я потрапила в біду. Такі люди з роками не змінюються. Коли він говорить про ненадійність, то кожне слово – не про мене, а про нього самого.

До горла підкочує нудота. Спогади безтілесними привидами вибираються з темних закутків підсвідомості й наполегливо привертають до себе увагу. Змушують мене згадати, подумки повернутися в пекло, з якого вибиралася з такими труднощами…

Нестерпно хочеться піти, втекти, не озираючись. Бо стикатися з винуватцем того жаху в офісі щодня, знову і знову повертатися в той страшний вечір – вище моїх сил. Це я з ним не спрацююся! Це я не витримаю і збожеволію… Строк давності того кошмару не минув.

А Сєві має бути байдуже. Так само як він колись начхав на мене, зрадив, переступив і спокійно живе далі…

Дідько. Мені конче потрібні робота і гроші… Вакансія в «ІнвестБуді» – найпривабливіша пропозиція. Невже я настільки слабка, що не встою перед спогадами семирічної давнини, не впораюся зі своїми страхами? Невже здамся на радість зрадникові?

ЧИТАТИ КНИГУ

Підпишіться на мою сторінку та додайте книгу до бібліотеки