Хронологія Пустоти. Шлях до хаосу (2014–2016 роки)

Усе почалося в 2014 році, коли світ, здавалось, остаточно втратив здоровий глузд. Перший камінь у прірву кинув конфлікт між Росією та Україною. Москва, прагнучи повернути контроль над пострадянським простором, розпочала анексію Криму й підтримала сепаратистів на Донбасі. Україна, спираючись на підтримку Заходу, відповіла опором, але це був лише початок. Ця локальна війна стала іскрою, яка запалила десятки інших конфліктів по всьому світу, наче люди тільки й чекали приводу, щоб зірватись у хаос.

Паралельно в Південно-Китайському морі Китай вирішив "поставити крапку" у суперечці за острови Спратлі, атакувавши філіппінські рибальські судна й розмістивши там свої військові бази. Філіппіни закликали США на допомогу, але Вашингтон обмежився гучними заявами й санкціями, боячись прямого зіткнення з Пекіном. Тим часом на Близькому Сході Іран і Саудівська Аравія, давно ворогуючі через релігійні й економічні розбіжності, перейшли від проксі-війн до відкритих ударів: іранські ракети влучили по саудівських нафтових родовищах, а Ер-Ріяд відповів авіаударами по Тегерану. У Африці, де посуха досягла критичної межі, країни на кшталт Єгипту й Ефіопії почали воювати за контроль над річкою Ніл, ігноруючи будь-які спроби посередництва.

Ці дрібні конфлікти, наче вірус, поширювались світом, але великі гравці — США, Росія, Китай, Євросоюз — вважали, що можуть контролювати ситуацію. Союзники Росії, як-от Білорусь і Казахстан, почали перекидати війська до кордонів, готуючись "захищати інтереси блоку". НАТО, очолюване США, відправило додаткові сили до Польщі й країн Балтії, щоб "стримати агресію", але ніхто не наважувався на прямі дії. Усі сподівались, що це минеться само собою, що локальні війни згаснуть без їхньої участі. Помилялись.

До 2015 року світ нагадував порохову бочку. В Україні війна на Донбасі переросла в повномасштабний конфлікт: Росія ввела регулярні війська, а Україна отримала зброю від США й Британії. У Південно-Китайському морі Китай затопив американський есмінець "випадково", звинувативши його в порушенні кордонів, і США відповіли кібератаками на китайські банки. На Близькому Сході Туреччина, союзник НАТО, вступила у війну проти Ірану, щоб підтримати Саудівську Аравію, але це лише посилило хаос. У Африці Єгипет зруйнував греблю в Ефіопії, залишивши мільйони без води й викликавши хвилю біженців, яку Європа відмовилась приймати.

ООН стала ареною фарсу. У Нью-Йорку лідери країн зібрались, щоб "знайти рішення", але кожен переслідував лише свої інтереси. США вимагали санкцій проти Росії й Китаю, але Китай ветував усі резолюції, погрожуючи економічним бойкотом. Росія звинувачувала Захід у "розпалюванні війни", але сама продовжувала постачати зброю своїм союзникам. Франція й Німеччина, представляючи ЄС, пропонували "мирні переговори", але ніхто не слухав — Париж і Берлін боялись втратити російський газ. Індія й Бразилія, намагаючись залишитись нейтральними, обіцяли "гуманітарну допомогу", але їхні вантажі просто розкрадали на місцях. Дипломати сперечались про формулювання заяв, поки міста горіли, а люди гинули. "Ми гарантуємо підтримку!" — повторювали всі, але ніхто не робив нічого конкретного.

У 2016 році світ опинився на межі. Війна в Україні стала відкритою: Росія захопила східні області, а НАТО розмістило ракети в Польщі й Румунії, погрожуючи "серйозними наслідками". У Тихому океані США й Китай обмінялись ударами по авіаносцях, але обидві сторони заперечували, що це "офіційна війна". На Близькому Сході Ізраїль, відчуваючи загрозу від Ірану, завдав превентивного удару по його ядерних об’єктах, викликавши гнів мусульманських країн і нові атаки. У Африці громадянські війни переросли в міжнаціональні, а ООН просто перестала реагувати — її резолюції ніхто не виконував.

Людська дурість досягла піку: країни накопичували зброю, але не могли домовитись; союзники обіцяли підтримку, але зраджували один одного; генерали діяли без наказів, бо "ситуація вимагала". Усі знали, що ядерна ескалація — це кінець, але ніхто не зупинився. Мир тримався на волосині, і досить було одного ідіота, щоб усе рухнуло. Світ стояв на порозі Третьої Світової війни, не усвідомлюючи, що найгірше ще попереду.

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/pustota-b435167