Вітаю, любі!!!

Роман "Навіжена" — оновлено!

Уривок.

Мене така заява дещо напружує. Адже мені не дуже хочеться аби Сотник дізнався про наші сутички з малою. Та я змінити не можу нічого, тому лише зухвало кидаю.

— Розповідай. Сподіваюся твій батько в курсі, яку доньку він виховав.

Щоки дівчини моментально вкриває густий рум’янець. А великі зелені очі розгублено дивляться на мене. Вона не встигає нічого сказати, бо в зал хтось входить. І вже за мить, я за своєю спиною чую голос Сотника.

— А ось ви де? А я думаю, куди пропали... А ви тут заховалися.

Примружившись дивлюся на спантеличене дівчисько, й шиплю аби чула лише вона.

— Хороша нагода все розповісти. — доки Діана спантеличено кліпає, я оглядаюся на її батька. — Ми не ховалися, Юрію Володимировичу. Я ледь знайшов вашу красуню. Хочу запросити її на танець. Чи може ви проти?

За продовженням сюди...

J1-2_1YL — історія Влади.

Приємного читання!