Доброго вечора, спільното!
Доброго вечора, спільното!
Мене звати Лана, я колишній ghost writer, а, простіше кажучи, літературний раб, тобто людина, яка писала на замовлення для іншого автора. Нещодавно, після довгої співпраці, наші шляхи розійшлись, а я раптом зрозуміла, що не писати не можу, і настав час іти вперед.
Дізналась про Букнет і, зважаючи, на те, що закулісся друку та видавництв відоме не з інету, вирішила спробувати свої сили тут. Загалом вже зараз бачу і знаю, спілкуючись і з авторами самвидаву, що самвидав дає значно більшу свободу, і це круто.
Ну а поки, на правах реклами, запрошую до своєї новинки та спілкування :)
Ти моя проблема
Темрява за вікном здається густою, мов смола, але це мене не зупиняє. Вітер шарпає фіранки, обіймає моє тіло, поки я стою на підвіконні. Один крок – і я вільна. Ще один – і ніхто більше не вирішуватиме за мене.
Дядько вирішив, що може розпоряджатися моїм життям, ніби я ще один актив у його бізнес-імперії. Він хоче видати мене за свого огидного безхребетного сина, щоб не ділити статки, які зараз стервятники-колишні працівники та друзі розкрадають після смерті мого тата. Мене спробували переконати, змусити, а коли я відмовилася – просто зачинили в цій кімнаті, як у клітці.
“Діаночко, так тобі буде краще!” – передражнюю огидний голос, кривлюсь, наче лимон жую.
Але я не іграшка. І не маріонетка. І якщо мені судилося померти, то принаймні я зроблю це на власних умовах.
Мої пальці стискають край віконної рами, серце б’ється у скронях, у легені вривається холодне повітря. Ще мить – і я полечу вниз, розчинившись у темряві ночі.
Але цього не відбувається.
Чиїсь сильні руки обхоплюють мене, тягнуть назад у кімнату. Ривок – і я врізаюся в тверді груди. Спалах тепла, жаху й чогось невідомого прокочується по тілу. Я підводжу голову й зустрічаю погляд незнайомця. Його темні очі пронизують.
У нього міцні, сильні руки, і вони не дають мені впасти – ні у порожнечу за вікном, ні у безумство відчаю. Піднімаю голову і… застигаю.
Читати книгу можна тут: https://booknet.ua/book/ti-moya-problema-b435405
Приємного вечора! Дякую, що зазирнули в блог!
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, Лана.
Підписалася ✔️ та сподіваюся на взаємну підписку.
Дуже цікаву тему ви озвучили.
Я також нещодавно відмовилася від подальшої багатообіцяючої "співпраці", лише трошки іншого спрямування - науково-педагогічного. Не хочеться знову бути в безмовній тіні після майже двох років роботи над підручником.
Любава Олійник, Вітаю, колего! О, для педагогів теж доводилось писати статті) Насправді, це сумно, така праця має гарно оплачуватись бодай, якщо вже ім'я лишається в тіні. Зазирну до вас, дякую за підписку.
Ого, й таке буває...
Анна Лященко, Так)
Ви були літрабом автора, який друкується?
Наталка Черешня, Не обов'язково масовано це. Та й раби не завжди для худ.літ треба, наприклад, для нонфікшн теж може бути, коли автор дає базу, дослідження, а оформити це все гарно словами - сам не може.
Вітаю на волі власних мрій, дій та подій на просторах БукНет.
Відразу хочу запропонувати дружбу підписками та вподобайкою творчості.
Немеш Іван, Дякую за підтримку! Звісно, зазирну на вашу сторіночку)
Бажаю вам успіхів на цій ниві. Та вдячних читачів)
Лада Короп, Щиро вдячна!)
Вітаю на сайті!
Успіхів і вдячних читачів)
Христина Вілем, Дякую за підтримку!
Гарна обкладинка! Піду читати)
Mari Glanska, Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати