Зустріч з Данте, таки неминуча...

Віта, любі!!!

Запрошую до оновлення роману, " Навіжена".

При зеленому небажанні, Діана таки вимушена їхати на вечірку до батьків.

Уривок.

Вітаю батьків. Обіймаю по черзі, а вони пошепки допитуються що зі мною, навіщо одягнула чорну сукню?

Аби їх заспокоїти відмахуюся, що почуваюся не дуже, тому не хочу сьогодні виділятися.

Мама не соромлячись пригортає мене до себе. Шкодує. Я ж прошу її даремно не нервувати.

Нарешті покинувши батьків йду до Арсена з дружиною. Брат побачивши мене зрадів. Обіймає мене, й на вушко шепоче.

— Сестричко, твій одяг свідчить про те, що у твоєму житті щось пішло не так. Я правильно все зрозумів? — заглядає Арсен мені в очі своїми сірими очима.

Так, братику, в моєму житті стався армагедон.

Відповідаю в думках, й набравши повні легені повітря заперечую його слова.

— Не зовсім, Арсене. Щось почуваюся не дуже. Напевно старію. — видавлюю посмішку. Яка моментально стирається, бо до нас впевненою ходою наближається Данте...

Книга тут...

Приємного читання!