Не важливо скільки Ви пишете в час, день, місять.

Я вваджаю, що немає великого значення як швидко ви пишете. Я маю на увазі не вміння друкувати, а скільки в день чи годину ви пишете. Усіх свої справи та рутинна.

Головна думка.

Ви створюєте щось нове! До вас, цього ніхто в цілому світі не писав, про ваших персонажів події що там відбуваються. Так є щось схоже та подібне. Але з нішого боку авор вніс зовсім інші думки, не такі як у вас.

Якщо пишеш 5, 10 ,50 сторінок в день це чудово. Але і один абзац одне ваше речення в день, мають не меншу вагу.

Давно десь читав, що якщо писати по сторінці в день. За рік напишеш книгу. Якщо по абзацу в день за три чотири роки напишеш книгу,  і вона буде не чуть не гіра за ту яка написана за рік

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Мрія Чарівна
16.03.2025, 12:44:44

Вона не буде гірша, але рамки дисциплінують і, водночас, дають певну свободу - бо у мене буває відчуття, що я мало написала, бо лінива. А так - ось ваші дві сторінки, будь ласка.

Ілля Вінницький
16.03.2025, 13:31:13

Чарівна Мрія, Без дисципліни ніяк, це точно.

avatar
Оксана Павелко
16.03.2025, 12:58:34

Коментар видалено

Інші блоги
Невеличкий привід для гордості, любов читачам)
Вітаю всіх вас)) І щиро дякую, обіймаю і цілую))) Цього недільного ранку у мене є привід порадіти за себе)) І свою книгу Вибір Місандеї це моя перша дитинка))) Вона має свої приємні успіхи))) І все це завдяки Вам❤️❤️❤️))) І
Що робити, коли авторові не спиться?☺️
Правильно! Відкривати ноутбук і йти з’ясовувати стосунки з власними героями. ☺️ Бо поки всі сплять, у моїй голові Яромир уже щось утнув, а Маша знову виводить його з рівноваги. І сюжет наполегливо вимагає продовження
Книга завершена. Новини і картинки
Вітаю)) Не мала Леся клопоту завершено. Зло подолано, чиїсь плани порушено, а чиїсь навпаки)) Коли колишній дістає так, що й похід вночі на кладовище здається не надто страшною прогулянкою, мабуть все-таки
Фамільяр-утікач. Коли закінчується терпіння
Після жорстокого нападу на Емільєна сімом аристократичним студентам доведеться назавжди запам’ятати просте правило: не варто чіпати фамільяра темного мага. Максимус де Вега приходить надто пізно, щоб запобігти
Коли магія стає пасткою
«Не тобі, ельфе, мене судити!..» У похмурих підземеллях, де кожен крок відлунює болем і смертю, Каліда робить свій вибір. Вона дарує свободу пораненому ельфу, але звичайне торкання перетворює визволення на небезпечну
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше