здається ми давно з вами не говорили,чи не так? Що ж,рубрика нічні розмови повертається.
Тема сьогоднішньої розмови "схожість між вами та вашими персонажами".
Ще коли я працювала над циклом кримінального світу, я вкладала у своїх персонажей частинку своєї душі. Якщо тут ще залишилися читачі,які пам'ятають цей шедевр літератури(це сарказм) то у Риту,я вкладала свої негативні емоції (у мене був депресивний період туди) та безсоння.
У №011,я скоріше за все вкладаю почуття провини та "шок" від стресових ситуацій,який був у мене в якійсь період.
Також частинка мене є у основних книгах "Анатомія отрути" та "Зоряний хорт",про які ви більше можете дізнатися на моєму тгк
Що ж,на цьому усе. Буду рада почитати ваші істрії з вашими персонажами та їх створенням.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЄ моменти, коли персонаж має бути, як ти. У певних ситуаціях, хоча в основному він живе своїм життям зі своїм світом. Не кожен автор забажає змальовувати свій внутрішній світ повністю, хоча є у мене два твори, де персонаж - це фактично автор, адже сам сюжет книги був переробленою автобіографією)
Ося, О, я теж)
На мою думку, кожен автор у кожного героя вкладає частинку себе. І не важливо якої статі автор, герої частково схожі на своїх творців
Мої персонажі: народжуються, кохають, вмирають. Все самі, я тільки встигаю описувати їхне життя. Наприклад вчора, не було ніякої Світлани у книгі. І раптом вона підійшла разом з своїми друзями до головної героїні. І вони ледве не побились. Я думаю перед смертельною загрозою вони стануть кращими друзями. Но це тільки мої думки
У моїх творах навпаки. Я не укладаю подібного себе у героїв. Я роблю навпаки. Їздивши на роботу я вивчаю довкола людей. Записую в нотатки а потім використовую при написанні нового твору
Ося, Також радий був спілкуванні
В кожному персонажі є щось від автора, але останнім часом я зацікавилась тими, що максимально від мене далекі. Наприклад, Алексіс з "(Не)слухняного"- це був виклик для самої себе. Я мало голову не зламала, намагаючись зрозуміти логіку цієї скаженої жінки. Всі сцени з неї переписувались рази по три (хоча зазвичай я не коригую написане). І тільки через неї я в кінці видихнула з полегшенням - бо книгу дуже полюбила, але звільнення від необхідності писати цього персонажа було реальним полегшенням)
Ірина Скрипник, Скоріше за все спробую повернути "Мертвий пляж",але зараз активно працюю над "Зоряним хортом" (основним сюжетом, всесвіт котрого пов'язаний з "Дари зірок") та Анатомією отрути (такий собі ремейк кримінального світу). Якщо хочете спостерігати за анонсами,та швидше дізнаватися про нові розділи, можете зайти в мій телеграм канал
Мої персонажі зазвичай індивідуальні з власним характером створіння. Єдине в кого я вклала щось своє це напевно
Колобок. А всі решта персонажів в ме
не з'являються випадково. Я ні кого не продумую, вони в мене наче народжуються, окрім моєї Тамари. Її я вже змалювала з реальної особи, трішки демонізувала звісно, але не факт що я не виклала її потайні думки))
Оксана Павелко, Зрозуміло, дякую за відповідь!
В усіх моїх героях є щось від мене: в когось перебільшено, в когось переменшено.
Відголоски реальних подій також присутні в моїх книгах. Уважні читачі їх легко помітять. Так, під час повітряної тривоги я писала епілог до графа: «…Що б не сталося, я знайду вихід. Ми виживемо. Попри все. Всім на зло…»
Ірина Скрипник, У мене таке теж було. Під час не дуже приємної події,я писала у Анатомії отрути: "Мене дратує прикидатися. Бачити, як вони задовольняють своє низьке, лежаче на дні якоїсь гнійної ями, его через образи в сторони офіціантів..."
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати