"Цвинтар тюльпанів" - це історія про кохання, біль, спробу почати нове життя та усвідомлення, що деякі рани ніколи не загояться до кінця. Два роки тому ця книга повинна була стати моєю відправною точкою у боротьбі з ПТСР. Тут є моменти з моєї біографії. Але лише моменти)

Герої розповідають свої історії, як хочуть і коли хочуть. Тому якщо вам здасться, що авторка забула від якої особи писала книгу, то ні... Не забула) Або якщо раптом з'ясується що герой увесь цей час сидів з вами в одному будинку. І знов авторка не забула його вписати у минулому розділі та вигадує по дорозі)) Так треба. Якщо щось не кажу, то воно вам не треба! Якщо повторила декілька разів то є вірогідність, що треба на те звернути увагу. Або ні))

Врешті у пролозі є такі рядки:

"Залиште трохи недовіри у своєму серці. Не йдіть у темний підвал навіть якщо у вас є гасовий ліхтар"

Навіть якщо я скажу, що там роздають безкоштовне морозиво;)

Приємного читання