"Утриманка" - 20% !!!

Всім  привіт!

    До  закінчення  дії   знижки  на   книгу  "Утриманка"  залишилось  менше  двох  годин.  Поспішайте!!!  Не пошкодуєте.

Анотація до книги "Утриманка "

-  Слухай і запам'ятовуй, вдруге повторювати не буду.  З сьогоднішнього дня, ти живеш в моєму будинку і прислуговуєш мені. Робиш все, що я скажу. - я напружилась і зробила крок назад.  Ярослав це помітив. - Заспокойся нещастя,  я не претендую на твоє тіло.  Я маю на увазі хатню роботу. - видихаю. - Май на увазі вибору в тебе немає, точніше є... Або ти робиш те що я кажу , або будеш сидіти у в'язниці.
- Я згодна. - він сам не розуміє, яку послугу мені робить, насправді мені просто немає куди йти.
- Щось ти швидко погодилась, Софіє. Щось задумала? Втекти не вдасться, тут всюди охорона і камери.
- Я й не збиралась. Скільки будете платити?- запитую а він підіймає брови.
-Платити? З сьогоднішнього дня, ти моя безкоштовна іграшка. Маріонетка.
-Треба було вдарити вас сильніше. - шиплю а він регоче. Гад.

    Не  можу  не  нагадати  про  нову  історію  кохання  )))   Там  про  справжнє,  єдине,  неймовірно  ніжне  і  трепетне  кохання,  про  зраду, помилки  минулого  і  багато  іншого.   Історія   тільки   набирає   обертів  і  обіцяє  бути  дуже  емоційною  і  пристрасною. 

      Де   в   біса   носить  того  бухгалтера? - дивлюсь на   годинник   і   підходжу   до   вікна.   Восьма   сорок.   Вона   вже   спізнилась   на   десять   хвилин.   Наче   в    мене    справ   інших    немає.   Якби   не   прохання   Ганни ,    вже   б   відмовив   їй   навіть    без   розмови.  Ненавиджу   коли    працівники   спізнюються.   А   вона   ще   навіть   не   працівник.   Настрій   жахливий.   Хочеться   на   комусь   зірватись.  Відчуваю,   що  жертва   скоро   знайдеться.   Васильович   вже   мабуть    чекає   мене,     а   я   змушений   чекати    дівчину,   якій    типу   потрібна   робота.    Якби   дійсно    була    потрібна,   вона   б   мене    чекала,   а   не    навпаки.    В   двері   тихенько   постукали.  Невже   припливла,   принцеса. 
     - Заходьте! -  гаркнув   не   розвертаючись. 
     - Доброго   дня.   Пробачте    за   спізнення.  -  моє   серце   прискорило   ритм   лише   від   цього    тихого,   ніжного    голосу.  Голосу   з   минулого.    Не    може    бути.  Цього   просто   не   може   бути .   Розвернувся   і    очманів...   Це   дійсно    вона.   Даша   Савицька.   Вона    теж    застигла   з   відкритим   ротом.   А   я    чорт    забирай    потонув   в    блакитних    очах,   наче    не    було    цих    шести    років.   Тіло   напружилось,   дихання    збилось    і   в   горлі   пустеля    Сахара.   Все   як   тоді.   В   іншому    житті.    Вона   трохи   змінилась,   тіло   стало   ще   більш   жіночним   і   спокусливим.   Я   добре   пам'ятаю   що   там   під   одягом.   Добре    пам'ятаю   кожну   родимку   і   кожну    клітинку.   Колись   я   обожнював    вивчати   її    тіло   губами.  

     Скільки    разів    я    уявляв   нашу   зустріч   і    прокручував   в   голові   все    що   хотів    би   їй    сказати.   Я    намагався   забути    її,   намагався  зненавидіти    за    все   що   вона    зробила,   сподівався   що   більше   ніколи   її   не   побачу,    а зараз...   Зараз   не   можу   вдихнути   повітря.  Наче    знов   той    самий    закоханий   до   нестями    дурник.    Дурник ,   яким    вона    так   майстерно    маніпулювала    і    якого     врешті-решт    безжально    розчавила...  

Маленький шматочок сьогоднішньої глави:

 Уроків   як    таких   сьогодні   не   було.   Нас   примусили   спуститись   в   актовий   зал   і   дивитись   конкурс   молодших   класів.   Так   вийшло   що   ми   з  Дашкою   вийшли  з   класу   останніми   і   тому   в   актовому    залі   вже  всі   стільці  і   лавки   були   зайняті .   Хоч   майже   весь   наш   клас   залишився   стояти.   Місця   було   мало ,   тому   ми   стояли   дуже   близько   один   до  одного.   Але   це   мені   до   божевілля   подобалось.   Я   стояв   за   її   спиною,   вдихав  її   запах   і    відчував   що   пливу.   Потім   хтось   штовхнув   мене  і   я   опинився   трохи  правіше   від   неї   і   випадково   наші   руки   торкнулись.   Жоден   з   нас   не   прибрав   руки   і   я   насмілився    взяти   її   долоню   в   свою.   Даша   опустила   очі,    посміхнулась   і   легенько   стисла   мій   палець.    Так   ми   й   стояли    тримаючись   за   руки   і   я   почувався   найщасливішим   на   всьому   світі.   І   тепер   мені   хотілось   щоб   нудний   конкурс   продовжувався   вічно...   

Щиро  дякую ,  що  ви  в  мене  є.❤️

Бережіть себе  і  своїх  близьких.

Спокійної  ночі.❤️