Пам'ять - наш скарб і наш тягар. Уявіть: ви в готелі посеред глуші, де хтось шприцом витягує з вас спогади, як нитки з клубка. У моїй книзі "Невинність" героїня опиняється в такому кошмарі – її змушують згадувати те, що вона поховала глибоко в собі. Ідея препаратів, які розкривають минуле, народилася з випадкової думки: а що, якби ми могли контролювати свою пам'ять? Мене зацікавила ця тема і я годинами шукала інформацію по нейробіології, доки не натрапила на експерименти з впливом на мозок. Так з'явився моторошний "Спаронолпактон" - вигадка, але з реальним присмаком. Писати про це було страшно й захопливо.
Що ми ховаємо від себе? У книзі пам'ять героїні - це зброя в чужих руках, але чи не ми самі іноді хочемо її позбутися?
Я задумалася: стерти біль чи повернути радість? Я б, мабуть, залишила все як є - навіть шрами роблять нас тими, ким ми являємось.
А ви? Якби ви могли стерти чи повернути один спогад, що б це було? ?
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти1. Блог продублювався.
2. Вгадайте самі.
Ірина Скрипник, Вітаю) Дякую, вже виправила!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати