Вітаю, любі!!!

Фінал роману "Мажорка із села" — вже цієї суботи. 

Уривок...

— Несторе, ми з дружиною маємо до вас надто серйозну розмову.

— Я уважно слухаю, вас, — напружено заявляє тато.

— Розумієте, Несторе, я хотів би аби наша розмова, відбулася на одинці.

Тато пильно зиркає на секунду на мене, а вже за мить пропонує.

— Прошу, у мій кабінет.

Я з повним нерозумінням дивлюся на батька. А він оглянувшись просить.

— Донечко, зачекай, будь ласка!

Я зітхаю, відчуваючи як нервово напруга у тілі зростає. Не знаю, як маю діяти. Хвилююся за тата. Мене накриває кількасекундна паніка, а вже за мить, я подаюся за батьком та гостями, і прошу.

— Зачекайте!

Всі троє зупинившись оглядаються, а я підійшовши ближче, уточнюю.

— Пане Даниле, та, пані Уляно, мені страшенно не зручно, але якщо можна у двох словах поясніть про, що буде мова? — я нервово ковтаю. — Прошу, зрозумійте мене правильно, я хвилююся за тата.

Данило посміхається, й глянувши на дружину люб’язно запевняє.

— Ілонко, сонечко! Не хвилюйся, у нас до твого тата цікава пропозиція. І він обов’язково все тобі потім розповість.

Тато робить кілька кроків мені на зустріч, і обнявши мене, заспокоює.

— Все буде добре, дитино! Не нервуй. Краще їдь привези Діану з малою, я обіцяв їй, що заберу їх по обіді.

— Тату! — розгублено заглядаю, в очі батька...

Книга тут...

♥️♥️♥️

uAJqQEOI — моя у подарунок!

bfraUARi

Приємного читання!!!