Я помітила за собою таке що повертаюсь до певних творів/фільмів і тп. знову і знову. Хоча я бачила вже його 100 раз, і нічого нового там не побачу. 

Але мені то дарує відчуття "дому", герої вже як рідні, здається що я знаю їх вже багато років (а так воно і є, взяти наприклад того ж самого Гаррі Поттера, чи Сутінки). Але у мене ще багато особливих для мене серіалів. 

Щоб відчути себе зараз, в цей момент так, як відчувала колись тоді, давно..з якоюсь людиною поруч, якої вже нема давно, але я хочу почуватись так, наче вона ще Є. Або почуватись як тоді, в той період часу, для мене це "я в 4 класі молодшої школи, дивлюсь серіал після школи, моя бабця готує смажену картоплю на плитці яку топлять дровами, на дивані кішка з новонародженими кошенятами, подруга дзвонить по телефону, зараз щось цікаве розкаже, і все життя ще попереду". І тоді ще не знала який крінж і треш станеться пізніше...ще нема "гір непід'ємних на плечах", просто легкість, тепло, легке передчуття цілого життя попереду.

Хто із персонажів чи самих творів ВАШ ДІМ?

Що можна перечитувати/передивлятись, знову і знову, щоб підтримати себе психологічно, адже воно неначе обіймає тебе, і переносить у минуле.