Я помітила за собою таке що повертаюсь до певних творів/фільмів і тп. знову і знову. Хоча я бачила вже його 100 раз, і нічого нового там не побачу.
Але мені то дарує відчуття "дому", герої вже як рідні, здається що я знаю їх вже багато років (а так воно і є, взяти наприклад того ж самого Гаррі Поттера, чи Сутінки). Але у мене ще багато особливих для мене серіалів.
Щоб відчути себе зараз, в цей момент так, як відчувала колись тоді, давно..з якоюсь людиною поруч, якої вже нема давно, але я хочу почуватись так, наче вона ще Є. Або почуватись як тоді, в той період часу, для мене це "я в 4 класі молодшої школи, дивлюсь серіал після школи, моя бабця готує смажену картоплю на плитці яку топлять дровами, на дивані кішка з новонародженими кошенятами, подруга дзвонить по телефону, зараз щось цікаве розкаже, і все життя ще попереду". І тоді ще не знала який крінж і треш станеться пізніше...ще нема "гір непід'ємних на плечах", просто легкість, тепло, легке передчуття цілого життя попереду.
Хто із персонажів чи самих творів ВАШ ДІМ?
Що можна перечитувати/передивлятись, знову і знову, щоб підтримати себе психологічно, адже воно неначе обіймає тебе, і переносить у минуле.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГолодні ігри) передивляюся дуже часто. Але це не про спогади, а те, що хочеться передивлятися та перечитувати. те, що повертає у спогади... Наруто. Але я вже його не стану дивитися) або Буремний шлях. Я була фанаткою в дитинстві, а жодної серії зараз не згадаю)
Діана Козловська, О, треба подивитись, давно не бачила Голодних ігор))
З серіалів це звісно "Світляк" ("Firefly") та "Друзі" ("Friends"). Серед книжок це тільки "Хроніки Нарнії" ("The Chronicles of Narnia").
Я зараз майже зовсім нічого не дивлюсь. Раніше я передивилася всі сезони Надприродного — ця історія про братів Вінчестерів мене справді зачепила. Із фільмів особливо запам’яталися Стокер, Спліт і Вітряна ріка. Чому саме вони? Можливо, справа в атмосфері, напрузі або грі акторів, яка змушує повірити кожному погляду й жесту. У Спліті мене вразила багатогранність головного героя, у Вітряній ріці — холодна, безжальна правда, а Стокер просто зачаровує своєю похмурою естетикою.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати