«нова глава вже тут! Час для читання!»

Раптом Рене вловила новий запах. Вона підняла морду, вдихаючи повітря. Щось було неподалік. Не студент. Не викладач. Це був інший хижак. Її тіло напружилося, шерсть на загривку стала дибки.

«Не бігти. Не панікувати. Використовуйте нюх і слух, щоб визначити загрозу», — телепатично підказала міс Свонн.

Рене перевела погляд на Алана. Він теж відчув це. Його чорні очі блиснули, і він видав коротке низьке гарчання, сигналізуючи про небезпеку.

Асмін, яка стояла трохи далі, розвернулася до темних заростей лісу. Її срібляста шерсть злегка мерехтіла, коли вона витягнула голову і тихо завила.

Тиша.

А потім у відповідь пролунало виття. Але воно не було схоже на їхнє. Це був інший вовк. Невідомий. І він був поруч.

Виття розкотилося лісом, і в ту ж мить усе навколо наче завмерло. Навіть вітер стих, залишивши їх наодинці з відчуттям загрози.

Рене відчула, як її серце забилося швидше. Вона краєм ока помітила, що Валері напружилася, її срібно-чорна шерсть здійнялася дибки. Луїза, навпаки, зробила півкроку назад, а Дрейк злегка присів, наче готовий до стрибка.

«Ніхто не рухається без мого наказу», — голос міс Свонн різко прорізав їхню телепатичну розмову.