Ось що мене дуже цікавить. А ви вмієте писати, коли геть не хочеться?
Я колись вважала, що писати теба тільки тоді, коли маєш настрій і Натхнення, бо читач не може відчути того, чого в текст не вклав автор. Але цей підхід, м'яко кажучи, не надто продуктивний.
Я, наприклад, маю таку проблему, що найбільше люблю писати свіжопридумане. Але моя фантазія біжить наперед дуже швидко - за одну пісню можна придумати сюжет, який реально будеш писати місяць-два. Тож я просто намагаюсь не продумувати сюжет надто детально, щоб гратися з ним безпосередньо в процесі написання.
Але, як би там не було, іноді настрою писати немає геть. Іноді і жити немає настрою, а треба писати. Що ви робите в такому випадку? Пишете "через не хочу" чи залишаєте до кращіх часів?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ сідаю за ноут і пишу. Є натхнення чи немає, то не важливо. Якщо цікава ідея то і текст пишеться легко. Буває й таке, що от ніяк не йде розділ. Тоді просто відкладаю і переключаюся на інше: створюю ілюстрації, продумую ідеї подальшого сюжета, або пишу іншу книгу. Інколи краще декілька днів відпочити, щоб потім з новими силами творити. Але не варто щодня чекати натхнення.
Надія Філіпська, Ось і я.
я пишу, і настрій з'являється. чого й всім щиро раджу.
Рома Аріведерчі, Класно вам.
Силувати себе марно. А ось хвалити варто. Я пишу кожен день вже 3 місяці. Іноді це лише абзац, який на наступний день я видалю, а іноді 6+ сторінок у ворд за раз. Мені таке допомогло. робота пішла швидше і зникло почуття провини, що я замість того щоб писати дивилася фільм)
Анна Стоун, Чудовий підхід! Ви молодець!
Ох... Важке питання, важке. Раніше я би відповіла, що не можна себе силувати, що потрібно відкласти "до кращих часів", коли прийде натхнення.
Зараз же можу сказати, що письмо - корисна звичка, така сама, як чищення зубів або... Або ранкова кава)))
Тобто якщо тривалий час повторювати одну й ту саму дію, вона стане необхідною. І коли вже є звичка писати, то починається "ломка", якщо пропускається цей сеанс. Але часом бувають дні, коли настрою немає взагалі. І тоді я просто дозволяю собі "лікарняний".
Мерайя Д Рок, Я коли сама з собою спілкуюся, то в мене голос якийсь нейтральний. Не можу його ідентифікувати) Але точно не мій, який я чую на записі) Втім якщо згадувати голоси інших людей, то вони набувають статі) Взагалі цікаво, що у кожного по-різному. Я не уявляю як це можна мовчати, або не бачити картинки, коли мрієш)))
Я можу, бо вважаю себе профі))) Але найчастіше не роблю цього, бо я лінива і майстер прокрастинації))))
Але дуже мотивують марафони і конкурси, коли я маю або комусь щось довести, наприклад, що мій текст найкращий, або на мій текст дасть рецензію іменитий письменник - ось це мотивує і пишу, коли завгодно і що завгодно (ну майже).
Марія Залевська, Дуже класно) Я теж вважаю вміння писати без настрою певним рівнем майстерності. Але, думаю, це не для всіх.
Якщо почала - дописую вже. В мене немає кинутих чи заморожених (принаймні з тих, що на букнеті). А як написала - можна вже відпочити місяць-два. Читаю, дивлюсь, малюю, поки знову не почне якась ідея зароджуватися.
Ірина Скрипник, Ви молодець. Малювання інколи допомагає розслабитися. Я також малюю. Ось думаю добавити власні ілюстрації не Ші
Хммммм.......
Хмммммммм.......
Коли не хочеться, ніколи через силу не пишу. Бо потім ще більше виправляти доведеться.
Тому коли не має бажання писати я читаю, те що сама написала. Заодно й чергові помилки знаходяться. І от коригуючи старі, знаходиться натхнення для нових.
Наталія Шепель, Це теж класний підхід. Іноді потрібна перерва)
Вмію, але це іноді відчувається як щось штучне, що запросто може виявитися настільки недоречним, що доведеться переписувати вже за наявності бажання.
Erleen Nord, Розумію. Іноді просто треба додати акценти, але іноді доводиться просто викинути текст і переписати. Це теж буває.
Хмм... Я поспостерігала за собою і усвідомила, що якщо щось не хочеться писати, значить воно для мене нудне й не цікаве, тож... Я вирішила просто на просто писати тільки те, що самій дуже подобається. Так... Доводилося змінювати сюжет і не раз, але в кінці я задоволена роботою)
ЧайДивака, Я теж це помітила, якщо щось, що я писала і мені " не заходило" то і читачам, це буде не цікаво.
Як я вас розумію, сама така.
Ідей на цілу бібліотеку, а дописати часто не хочеться. Але..., я за останній місяць четверту книгу дописую (завтра ще раз перегляну глави і книгу Рея переведу в статус завершені). А стимул простий - НОВА історія, якою я марю, живу і продумую до кісточок
До "найкращих часів" у мене лежало б ну дуже довго, тому відкриваємо документ та пишемо, а там і бажання приходе)
Якщо вже зовсім затик то звертаюся до чат GPT, генерую декілька варіантів, надихаюся та пишу третій вже свій)
Чарівна Мрія, Я з чатом вітаюся та завжди дякую, а коли видає щось цікаве для натхнення - хвалю, тому на два кроки до дурки ближче )
Раніше я писала навіть через не хочу, бо іноді буває лінь, а коли пишеш щодня, то твій мозок звикає до цього, і воно давала свої плоди. Потім почала халявнічати й писала по настрою, аж поки не закинула на кілька місяців через жорсткий диприсняк, з якого мене згодом витягла Ірина Скрипник, за що я їй безмежно вдячна.
Зараз я теж практикую письмо через не хочу, бо лінь така штука що так просто не відлипне, а привчати себе знову треба.
Чарівна Мрія, Це точно.))
Я себе змушую, інакше діла не буде взагалі) Просто надихаю себе музикою, чи скролю Пінтерест) Тільки якщо вже дуже втомилася за день, тоді даю відпочити)
Я колись писала лише "під натхнення", то раз на місяць воно "перло", а потім ще місяць не кортіло взагалі дивитися на монітор) А сюжет я промальовую заздалегідь, втім вношу корективи, якщо під час написання щось пішло в інший бік) Але якщо я почала писати історію, я завжди знаю чим вона завершиться.
Чарівна Мрія, Нехай успіх буде завжди на вашому боці :3
Писати через не можу, чи неохочу. На мою думку не варто. Але мені допомагає такий прийом: перечитую останні сторінку, дві. Тоді вже або бачиш продовження або ні. І займаєшся іншими справами, але сідати і намагатись потрібно. Як мінімум самодисципліна
Ілля Вінницький, А ще горезвісне відчуття перфекціонізму, яке потім жити спокійно не дасть, якщо не завершити вчасно :)
Вітаю ❤️ Пишу тоді, коли відчуваю натхнення, а коли ідей немає, переключаюся на редагування своїх інших книг або монтаж відео для ТікТоку. У такі моменти "муза" зазвичай знаходить мене зненацька — у деталях під час роботи над текстом чи в неочікуваних думках, що прориваються крізь рутинні справи. Це дає мені новий поштовх до творчості, і я знову починаю писати нові історії. Головне надовго не зупинятись)))
Світлана Романюк, Цікавий спосіб, дякую, що поділились)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати