Привіт, майже невістко! — пожартував він, заходячи всередину.

Я лише похитала головою й усміхнулася.

— Що це ти приніс?

— Та так, дещо смачненьке. — Андрій пройшов на кухню й почав викладати на стіл різні продукти: фрукти, домашню випічку, кілька баночок з чимось смачним. — Думав, що вам тут корисні вітаміни не завадять.

— Дякую, це дуже мило, — сказала я щиро.

— А як старий? — запитав він, озираючись.

— У своїй кімнаті, дивиться телевізор. Сьогодні навіть майже не сварився.

Андрій засміявся й потягнувся до чашки, яку я поставила перед ним.

— Ну що ж, тоді давай пити чай і розкажеш, як ти тут справляєшся.

Я поставила на стіл ще одну чашку, розлила чай і присіла навпроти Андрія.

— Якщо чесно, день пройшов спокійніше, ніж я думала, — зізналася я, обережно помішуючи ложечкою напій. — Батько Олега звикає до мого товариства, і навіть почав жартувати.

— О, це гарний знак, — усміхнувся Андрій. — Значить, ти йому сподобалася. Він не з кожним так поводиться.

Я кивнула.

— Але не буду брехати, догляд за ним — це відповідальність. Я постійно стежу, щоб він приймав ліки, готую дієтичні страви, слухаю його нарікання на життя... — Я зітхнула, але потім усміхнулася. — Добре, що сьогодні в мене є помічник у твоєму обличчі.

— Авжеж, — кивнув Андрій і зробив ковток чаю. — Ти лише скажи, що треба зробити, і я допоможу.

https://booknet.ua/reader/nzhna-dvchinka-mlionera-b433623?c=4701340&p=1