Деррі vs. Ітан: хто першим здасться?

Приманка на слеш любителів, ха-ха-ха:

— Що ти робиш!? — Ітан інстинктивно вхопив його за зап’ястя, щоб відсторонити, але руки завмерли.

Блакитний погляд Деррі був спокійним та впевненим. Він не поспішав відводити очі, наче чекав, що зробить Ітан.

Той не витримав. Його пальці стиснулися, він різко відвернувся, наче щось вивело його з рівноваги.

— Не знаю, що ти собі надумав і що сталося тоді, але ти теж йшов додому. — Він вклав йому ключ у долоню. — Так що пішли. Не сиди тут, як підсніжник.

Ітан мовчав.

На секунду здалося, що він залишиться на місці, але пальці сильніше стиснули ключ.

Про процес написання та нові розділи!:

Такс. Посиділа я і подумала...

Третій розділ буде вже скоро (можливо, навіть сьогодні), а наступні три викладу разом через певний час, бо вони тісно пов’язані між собою. Не хочу розривати такий ланцюжок подій — хай усе йде як треба.

Гарного дня вам пиріжечки і нехай сняться цікаві сни)))

Для нових читачів))):

"Запах" — це MM-роман у жанрі міського фентезі з елементами драми, пригод і психології. Тут не лише історія кохання, а й таємниці, боротьба з власними страхами, перевертні, які ховаються серед людей, і питання прийняття себе.

 Деррі — лікар, який не любить розбиратися у власних почуттях, але занадто хороший, щоб пройти повз чужий біль.
 Ітан — перевертень, який виріс у відчуженні, ховаючи шрами під маскою. Довіряти йому важко, а приймати турботу ще важче.

Їхні шляхи не просто перетнулися. Доля, чи випадковість, чи, може, запах, який не дає спокою?

Що, якщо те, що спочатку здається лише терпимістю, поступово стане чимось більшим?

Ласкаво прошу у світ, де темрява минулого не дає розслабитися, а тепло поруч здається чимось забороненим.