Трохи про мої історії: Серце для Каменя

А що буду, якщо опинитися на місці іншої людини? Хороше питання...От Велена на нього і відповість, коли поїде в Київ шукати зниклу сестру близнючку. Якщо ж ми маємо вовка у овечій шкурі, то тут пропоную спостерігати за пригодами овечки у вовчій шкурі...

 СЕРЦЕ ДЛЯ КАМЕНЯ -  це гарний гумор, прекрасні діалоги й реалістичне зображення життя в Україні. 

- Все у твоєму стилі. Все, як ти любиш. Все по-твоєму.

- Так…так…я ж лиходійка, гарпія, мегера, фурія, злостивиця та провидиця…Ти гляди, як змогла розрахувати твою присутність в діви, яку чіпати не можна.

- А на що розраховувала? – раптом запитав він.

- На відплату, – неохоче поділилася я планами з цим чоловіком, який виглядав, наче роздратований святий образ.

- А ти прямо тягнешся до горя та страждання, – мугикнув він.

- Я всяко прагну щастя й миру. Але інколи буває, що мир неможливий з ряду причин… А ще я дуже взаємна. Й роль жертви мені ніяким чином не заходить. Я не чіпаю когось, поки не чіпають мене…

- А коли вже зачепили, то нехай спочивають з миром.

- Ти вже розпочинаєш мене розуміти.

- Я ж кажу, зворушена ти на всю голову.

- Правда? Тільки тому, що дала відкоша? – м’яко поцікавилася я. – Тобто, якщо мене наполегливо та планомірно день за днем дістають, то я ще й сама винна? То так не працює. Якщо вже людина старалася й трудилася, то нехай і приймає результат своїх дій. А я лише повертаю з відсотками усе, що мені зробили. Якщо ж хтось не діждає оцінити наслідки та зробити розумні висновки, то цілком справедливо, що його чекатимуть моральні травми. Дістати то мене можна, питання лише навіщо…