— За місяць Амаль виходить заміж, більше ви не побачитесь, — ось так батько вирішив моє майбутнє.
Ця новина, наче ляпас. Виделка з огидним звуком дзвякає об тарілку, скроні пульсують, перед очима пливе. Я не знала… Вперше чую…
— А вона хіба не вчиться?
— У нас інші звичаї, Мирославе. Ваші жінки егоїстичні, наші — створені для чоловіків. Їй не потрібен університет. Амаль виховували для іншого.
Я дивлюся на незнайомця очима, в яких застигла безвихідь, усвідомлюючи, що маю опустити погляд. Але він — мій єдиний шанс на порятунок. Остання надія. Людина з іншого виміру, іншого виховання, інших традицій.
Та вибір невеликий: або пірнути у невідомість, або заміж за примусом.

У тексті є: різниця у віці, заборонене кохання, незаймана героїня