Але не та, що вночі настає, а та, що моя новинка-фентезі. «Темрява в тобі»! І думайте, чи це про вас як читача, чи про героїню, чи про того, про кого постійно буде думати героїня (якщо такий буде).

Темрява чекає вас також на обкладинці «Темряви» (несподіванка, ви точно не чекали):

В анотації? Та також, мабуть (слово, пов’язане з темрявою, там зустрічається).

Анотація

У їхньому світі двох стихій добре жилось серед світлих. Або ж нейтральних… Але тільки не темних. Тож їй з батьком дуже пощастило, що вони були не темні, а бездарні. Їх не будуть боятись. Їх не кине мати. Їх не виженуть з хати. На них навіть не будуть полювати. Тож так, справді: їм дуже пощастило, що вони не темні, а просто бездарні.

А чи буде темрява в розділі, який вийде сьогодні опівночі? Більш ніж достатньо.

У цій короткій моторошній тиші, яка впала, Меланка спробувала засміятись.

— Чого ти, мамо? У тебе ж тільки перший день, ти не навчилась, ти можеш помилятись.

Вона відтяла:

— У цьому неможливо помилятись. Я ж бачу… ваші аури… Вони такі темні. Чорні. Ніби якихось два монстри, які затягують усю кімнату, не лишають світлого клаптика…

— Харитю, годі! — видав батько. — Ти помиляєшся. Ми з Меланкою бездарні, і всі це добре знають. Такого не буває, щоб у селищі жили темні, а про це ніхто не знав.

— Буває… — майже прошепотіла мати. — Якщо в цьому селищі ніхто не вміє визначати аури.

— Але ж у нас є люди з магією! І їх немало. Он хоч сім’я Добродаїв…

— Вони всім брехали. Вони пробували, але у світ магії їх не прийняли. Настоятель сказав… Вони навіть аури визначати не здатні. А це найпростіше, що буває.

— Значить, ти не здатна також! — випалив батько.

— Годі. Годі… Мені страшно тут перебувати.

Вона це сказала — і сховалася в себе в кімнаті. Тої ночі батько спав на дивані.

Запрошую всіх до читання!