Питання до авторів ) Яким чином ви закінчуєте зазвичай главу? Чи граєте на нервах своїх читачів, коварно закінчуючи на самому цікавому? Бо я так роблю ))

От і останній розділ історично-містичного роману "Під лапою Вовка" закінчився інтригуюче - Іван Сірко на палубі іспанського фрегату дзенькнув по тім'ячку ворожого лучника, який виявився жінкою .Бачив він її уперше та одразу зрозумів хто вона і як її зовуть )) Не вірите у цей склданий для необізнаного читача ланцюг подій? Тоді тримайте шматочок цієї неочікуваної глави:

Мороз пішов по шкірі Сірка. Ніколи ще цей видатний воїн не відчував того, що відчув у ту мить, на палубі іспанського корабля. Ніколи більше не бачив він такого вогню в очах, холодного, крижаного та такого колючого, що перехоплює дихання та давить на серце.

Хлопчина, на відміну від Івана, не розгубився. Мить, і він підняв лук та випустив стрілу прямо у ворога. Майже впритул. Похитнувся Іван від удару. Та встояв. Стріла, випущена з неймовірною швидкістю, з ніжним свистом пролетіла кілька саженів, що їх відділяли, та вдарилась у вовчу шкуру, що прикривала плечі. З жалібним дзенькотом упала вона до ніг січового воїна. Хлопчина щось вражено вигукнув та відсахнувся. Сірко ж, навпаки, прийшов до тями та дивлячись прямо у ці болотяні зелені очі, ударив руків’ям шаблі у висок меткого лучника. Той заточився. Іван підхопив його, і в ту ж мить шапка з хлопця впала на палубу, з-під неї висипало довге волосся кольору воронового крила.

На його руках без свідомості лежала жінка.

І він знав як її звати.