Всім  доброго вечора!

    Нагадую,   сьогодні   діє  знижка  на  вже   завершену  книгу "Наша   Маша або Поверни мені  життя".   До   закінчення  дії   знижки  залишилось   трохи   більше  двох  годин.   Це  мега  емоційна ,  мега  пристрасна   історія  кохання  з  елементами  детективу .  Якщо  ви  ще  не  читали ,  запрошую )))

   - 20%

Анотація до книги "Наша Маша або Поверни мені життя"

Мене звуть Марія Рудковська, я обожнюю швидкість , екстрим і перегони на байку. Це мабуть в мене від моїх батьків, яких я дуже люблю. Люблю важку музику і ненавиджу сидіти на місці. Моє життя було звичайним і достатньо спокійним, за моїми мірками . До того часу , поки одного дня я не знайшла в своїй сумочці записку:

"Я знаю що Рудковські тобі не рідні. Знаю що з тобою сталось. Я знаю дуже багато...А ти хочеш дізнатись про себе правду, Машо?"


Історія про Машку, доньку Макса і Ані з історії "То хто кого приборкав, крихітко?" П'ята книга циклу "Кохання з присмаком небезпеки".
Книгу можна читати окремо.

#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

КІЛЬКА УРИВКІВ :

****

 - Йоханий  бабай!   Що  ж  так  темно?  Вбитись  можна. - бурчу  собі   під  ніс.  Та  вже  за  мить  зойкаю  і   намагаюсь   відбитись   від   рук   які   вхопили   мене   за  плечі.

     - Чшшш!  - шелестить  над   вухом  . - Не  бійся,   маленька.  - впізнаю  хрипкий   голос  і   чомусь  з  полегшенням  видихаю.  -   Я   сам   боюсь.  -  гмикає .   Кладе   долоні   на  талію  і  підходить  впритул.  Моє  серце   здається  зараз   вискочить.  В   мене  до   нього  було  стільки  запитань ,   та  зараз   все  з  голови   вилетіло.   Все  стало   неважливим.   Він  гучно   вдихає   повітря  і   нахиляється  до  мого   обличчя.  - Як   ти   пахнеш ,  дівчинко ...  З  розуму   мене   зводиш. -  від  його  шепоту   по   тілу   пробігли   мурахи   а   в  животі   не  просто  метелики ,  там   якісь  мутанти   переростки .  Але  це   були  лише   квіточки...  Відчуваю  на   своїх  губах   спочатку   його  дихання  а   потім  чоловік   дуже  повільно   проводить  по  них   кінчиком  свого   язика.   Я   гучно  видихаю   і  тоді  він   накриває   мій   рот  жадібним   і   глибоким   поцілунком.  Незнайомець     гортанно   стогне  наче   хотів   цього  дуже   давно.   А   я   обіймаю  його  за  шию   і   відповідаю  не  менш   пристрасно.  Його   руки  притискають   мене   до  сильного   тіла.  Я  розплавилась,   розтеклась   калюжкою   і  розчинилась.  В   голові  жодної   думки.   Лише   бажання   і  інстинкти...

   - Трясця!  Ти   навіть  смачніша   ніж  я  уявляв.  - шепоче   в   губи   і   навіть   не   думає   відхилятись.   Продовжує   тертись   губами   об   мої   губи .  Повільно   проводить   по   них   язиком ,   ловить   своїми .  Дражнить    і   знов   цілує.   А   я    не   хочу   щоб   він   зупинявся ,  ще   хочу.  Більше   його  хочу.   Божевілля   якесь.  Я  не  бачила   його ,  навіть   імені   не   знаю .   Але   його   близькість   мене   п'янить   сильніше   будь-якого    алкоголю.   Наче   якийсь   гіпноз.  -  Неймовірна .  - знов  шепоче.   

   - Ти   слідкуєш   за   мною? - чіпляюсь   за   єдину   правильну   думку.    

   - Так. - коротко   відповідає.

   - Ти  що  маніяк  якийсь?  - запитую   і   кладу   долоні   на   його   груди   бо   здається   зараз   просто   впаду. 

   - Гірше.  -  знов   хрипить   і   проводить   носом    по   моїй   щоці ,  скроні ,   по  волоссі   і   гучно   втягує  повітря.  А  я   божеволію   від   відчуттів. -   Що  ти  зробила  зі  мною ,  Габі?   Що  мені  тепер   робити?  

   - Цілувати.   - видихаю. - І...  Я...  Маша . -  нахиляю   голову  в   сторону   даючи  йому   доступ   до  шиї   і   він   відразу   опускається   туди.   Проводить   носом ,  потім   язиком   і  я  гучно   видихаю. 

   - Солодка   до   сказу.  - шепоче   і   цілує  плече.  -  Тікай   від  мене. - а  сам   стискає   мою   талію   майже   до  болю  і   втискає   в  себе.

   - Не   хочу... Тікати. -  шепочу. 

   - Ти  пошкодуєш  про  це.   Ми   обоє   пошкодуємо.  Дідько!  -  відштовхує   мене  від   себе  і  швидко   виходить   в  коридор.

   Знов   залишає  мене   без   відповідей.      Та   тепер   я   впевнена ,   що  він   ще   прийде.   Він   постійно   поруч.   Тільки   навіщо?     Що   все   це   означає?    Хто   він   такий    і   чому   ховається   від   мене?     І   головне ,   що   йому   потрібно ?...

****

 Дамір   стоїть  біля   моїх  дверей    спершись    спиною   до    стіни.  Гарний   такий ,    але   злий   як    дідько.   Відчиняю   двері  і   заходжу   в   квартиру  першою.  Чоловік   заходить  за  мною   і   зачиняє    двері. 

    -  Якого   біса  він  біля  тебе   постійно   крутиться?  -  я  підняла  від   подиву   брови.  Оце   заявочки.  Півтора   раза   поцілував    і   вже  якісь   претензії.  Зовсім   припух?

    - Тобі  що   до  того?   Можливо   я   йому    подобаюсь.   А   можливо   і  він   мені   теж.    Це   не   твої   проблеми.   -  він  настільки  різко  припечатав   мене   до   стіни ,   що  я  аж  пискнула.   Вхопив   за   шию ,  не   сильно -  але   відчутно    і   дивиться  в   очі   своїми   злющими   пекельно-чорними    які    метають  блискавки. 

    -  Не   жартуй   зі   мною,   дівчинко.   Я   не  завжди   ніжний   і  добрий.  Так  що   краще   тобі   не  будити  в   мені   звіра. 

     - Ти  що   збожеволів?   Іди  до  біса. -  він  гмикає ,  опускає   погляд   з   очей  на  губи  і   буквально  кидається   на  мій   рот   глибоким  і   жорстким   поцілунком.  Мене   накривають  якісь   скажені    змішані   відчуття:   страху ,   обурення   і  шаленого   збудження.   Як   таке  взагалі  можливо?    Його  рука   ковзає   з   шиї   на   потилицю   і   занурюється   в  моє   волосся.   Поцілунок   стає   таким   до  божевілля   пристрасним ,  що   моє    тіло   починає   тремтіти  наче   в   лихоманці,   а  руки   здається   самі  пірнули  під   його   кофту   і   ковзають  по  гарячих   твердих   кубиках .    Божевілля   якесь.   

   - Я   божеволію   від   тебе ,  Габі.   Не   грайся   зі   мною.   Ти   мені   потрібна.  -  це   ім'я   знов   привело  до  тями,   наче    протверезило   і   я  зупинила  його    та  звільнилась   з   хватки   сильних    рук   які   жадібно   зминали   моє   тіло.

    -  Я,  Маша.  - вчергове   наголошую.

    - Ти   занадто  довго  була    для   мене   Габріелою.  

    - А  ти,   обіцяв   мені   все   розповісти.   Я    тебе   уважно   слухаю. -  обійняла    себе   за   плечі   щоб   трохи   заспокоїти  тіло  яке   продовжує  тремтіти .  -    Все  що  знаєш   про   моє   минуле.   А   головне ,  що   і   хто  мені  загрожує   зараз   і   навіщо  ти   слідкував   за  мною ?  -  здається   він   напружився.  

    - Обіцяв -  значить   розповім.   Сідай ,  це   довга   розмова.   І   не   перебивай  мене,   спершу  дослухай   все   до  кінця...          

   ******

  - Думаєш ,   це   подіє?   - запитую.

    - Якщо   ваш   Вадим   знов   не   вирішить   переметнутись ,   то   на   якийсь   час   ти  будеш   в  безпеці.  - нахилився   щоб  поцілувати   мене,   але  занадто   різко   і   я   здригнулась.  Він   зупинився   і   дивиться   в   очі.  -  Боїшся   мене? 

     - Я  тебе   не   знаю ,   Даміре.  - після  того  що  відбувалось  кілька  хвилин  тому,  навіть  не  знаю  що  думати.

     - Я   не   змінився ,  крихітко.   Я   той   самий   Дамір ,   який   всю  минулу   ніч  кохався   з   тобою.  -  тепер   ніжно   торкається   моїх   губ   своїми   і   я   знов   тану   і   здаюсь...  Він   поглиблює   поцілунок   і   перетягує   мене   собі   на   коліна.    Обіймає   і   ковзає   долонями   по   спині.  -  Не   бійся   мене ,   Машо.   Зараз  ти  для   мене   все.   І   я   сам   здохну ,   але   тебе   врятую.  -  гладить   долонею  по  щоці   і   знов   пристрасно   цілує.   -  Віриш   мені ?  -  киваю.   І   дійсно   так   відчуваю.   Сама   себе    не   розумію .   І   хочеться   і  колеться ...

Історія  про   Ахмета  і   Міру   має   назву  "Зціли  мене  дотиками"  

Анотація

   - Допоможіть   мені   будь ласка!   Вони  викрали  мене. - просить   дівчина  а  в   очах   такий   відчай   і   стільки  благання.   Вона   дуже   гарна.  Надзвичайно   гарна.  Особливо  ці   очі...   І   губи...    Але  вона   зовсім   маленька, тендітна.  Років  18-19   не  більше.   Карім   вже   зовсім   охринів.  В  мої  двері  постукали.
  - Ахмете!  В   нас  втекла  дівка.  Вона  не   в  тебе?   Карім  за   неї   голову  знесе.  Це   сестра   Даміра   Аслана. - в  мене  витяглось   обличчя.   Ось  значить  як?  Сестра   мого   ворога,  якого мрію знищити... Ніякої   жалості,   Ахмете.
  - Тут   ваша  втікачка.  - кажу  дивлячись  в  обличчя   зляканому   зайчику.   Цей   жах   в   її   очах   я   ніколи   не   забуду.   Цей   погляд   пробрався   в   саме   серце,   яке   як   я   вважав   назавжди   зупинилось   ще   кілька   років   тому.   Через   її   брата. 
Якби   ж   я   знав,   що   дуже   скоро   єдиним   моїм   бажанням,   буде  дивитись в   ці   очі   і   цілувати   ці   губи...

# Незаймана  дівчина  і  сильний  чоловік.

# Дуже  чуттєво  і  ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання  на  межі.

18 +

Маленький  шматочок  завтрашньої  глави:

    На  кухні   розвернув   її   і   припіднявши   за   стегна   посадив   на    стіл.   Тепер   вона   злякалась.

     - Чшшш.  - підійшов   ближче   і   зазирнув   в   зелені   очиська. - Все   добре.   Не   бійся   мене. - шепочу   і   нахилившись   цілую   в   губи.   Вона   трохи   розслабилась   але   коліна   все-ще    сильно  стискає   до   купи .     Поклав   долоню   на   її   ногу   і   ковзнув   трохи   вище.   Вона  зупинила   мою   руку   своєю. 

      - Що   ти  робиш? 

     - Те ,   що  мені  подобається .   І  те ,   що   сподобається   тобі.  Обіцяю.   - підняв   її   руку   і   поцілував.  - Не   хвилюйся ,   я   не  буду   позбавляти  тебе   невинності.   Не   сьогодні.   - уточнюю  і  знов   цілую   солодкі   губки.  -  Все  буде   тоді ,   коли   ти   сама   цього   захочеш.   Коли   будеш   готова.   А   зараз,   я    просто   хочу   відчути   тебе. - вона   округлила   очі  і   зашарілась.  -  Дозволь   відчути   тебе,   Міро...

    ❤️❤️❤️  

Приємного  читання!  

Спокійної  ночі. 

Бережіть  себе  і  своїх  близьких.