Свіженький шматочок Полонянки

- Поснідаєш? - відразу впізнаю приємний голос.

Так, це йому вчора вперше в житті робила мінет. І тепер я можу розгледіти його обличчя. Бляха, він симпатичний. Зовсім не схожий на свого гидкого родича. І тіло його струнке, підтягнуте, не те, що у його дядька. Я все таки маю надію, що й характер у нього інший, і він змилується наді мною та врешті решт відпустить.

- Не відмовлюсь, Давиде В’ячеславовичу, - кажу дружелюбно і присідаю навпроти нього, де вже підготовлений для мене чистий посуд.

- Не обов’язково так офіційно, - усміхається. - Після того, що ми вчора робили. Можеш кликати мене просто Давид.

Я червонію і опускаю погляд додолу. Згадувати вчорашнє не хочеться, особливо, коли цей чоловік поруч. Досі не розумію, як я вчора наважилась. Але якщо хочеш жити, на все будеш здатна.

- Скоріше, я робила, - уїдливо коментую, розглядаючи яєчню у своїй тарілці.

- В такому випадку, наступного разу моя черга робити тобі добре, - легковажні слова змушують знову глянути на чоловіка навпроти.

- Як це розуміти?

Остання маленька надія тане мов сніг. Звичайно він мене не відпустить, навіть якби я сотню тих мінетів зробила. Чоловіки всі однакові.

- Спочатку я думав залишити тебе тут, у цьому будинку, - він обводить їдальню зневажливим поглядом. Здогадуюсь, що йому не подобається це місце. Мені теж, до речі. - Хотів обговорити правила твого перебування тут, тому прийшов. Але після твоїх дій, я передумав і ти поїдеш зі мною у мій будинок.

Прожовую яєчню і ледве ковтаю. Клубок в горлі душить від розуміння, що я сама собі вирила яму. І навіщо я взагалі полізла до нього?

- А в твоєму будинку я теж буду замкнена у підвалі? - обережно запитую.

- Це залежить від того, як ми домовимось, - говорить самовпевнено.

- Про що саме?

- Про твою поведінку. Повір, я не хочу тебе тримати як тваринку на прив'язі, - качає головою. - І не буду, якщо будеш слухатись мене.

- Хочеш мене тримати у сексуальному рабстві? - спалахую від гніву.

Все з ним зрозуміло. Ззовні красень, а всередині такий самий гидкий, як і його дядько.

- Ні, ти добровільно будеш моєю, - самовпевнена усмішка. - Вчора ти не заперечувала.

https://booknet.ua/reader/polonyanka-u-spadok-b433314?c=4696796&p=1

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Слава Головач
17.02.2025, 15:18:58

Дуже смачно ?

Ольга Суниця
17.02.2025, 16:49:52

Слава Головач, Дякую ♥️

avatar
Інна Романова
09.02.2025, 14:28:38

Який смачний шматочок !

Ольга Суниця
09.02.2025, 15:52:00

Інна Романова, Дякую ♥️

Інші блоги
Аліна лютує...
​Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... ​—
Габрієль
Вільтегран посів почесне місце на чолі столу, Габрієль приземлився праворуч від нього. Рейтан завмер. Слуги підійшли і майже непомітно забрали плащ та важкий обладунок, що стискав грудину. Рейтан тремтячими руками розстебнув
✨ Оновлення✨#кодвсесвіту✨ звільнення⚡
✨ Доброго вечора,✨ ✨Товариство!✨ Усіх причетних вітаю з днем письменника!✍️ Бажаю успіхів та безмежного натхнення ✨ А сьогодні два нових товстих розділи: зображення клікабельні — Командире,
Як народжувалась книга: від ідеї до 50 розділів ❤️
Ідея прийшла вночі (як і все найкраще у моєму житті - і найгірше). ☕ Я думала: а що, якщо жінка, яка досліджує чужі смерті, раптом опиниться в центрі чужої гри? Не як жертва - як змінна. Як інструмент, який став чимось більшим. ✨ Я
Про деякі речі які складно писати.
Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла. І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацьовую певну техніку і думаю над нею. Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше