Ну що запалимо? 

ІСКРА ДЛЯ СЕРЦЯ 

 –  Мораль проста: ніколи не відмовляйся від того, що приносить задоволення.

- Алкоголізм? – з викликом в очах кинув він.

- А ти зайшов прямо з вершників апокаліпсиса: алкоголізм, трудоголізм, стрес і депресія. Задоволення – це природне бажання людини. Але надмірності ні до чого. А то алкогольна білочка запальна. Трудова конячка хронічно втомлена. Стрес, як той тигр, ладен накинутися й зжерти тебе до останньої кісточки. А за туманом депресії нічого не видно.

- Ого! А ти азартна,  –  хмикнув він, весело блиснувши очима.

- А ми всі нині такі. Робимо ставки на спокій, як у казино. Щодень крутимо рулетку життя з інтригою попаде чи не попаде «привіт від ворога», випаде на роботі флеш-рояль або ж  усе піде коту під хвіст. Й гадаємо, які фішки сьогодні заберемо з радості чи розчарування, –  зітхнула я, відчуваючи, як цей невидимий тягар давить на плечі.

- Я бачу, в тебе усі на місці: параноя, апатія, психоз і триндець, –  фиркнув він.

- Ну звісно! Куди ж без них, – я усміхнулася, піднявши брови. – Ми з ними команда.

- І як вони справляються з твоїм життям? – саркастично запитав він, перехилившись на стілець.

- Працюють позмінно. Параноя чергує вранці, апатія до обіду, психоз під вечір, а триндець — це фінальний акорд, коли вже й сил немає, – я театрально розвела руками.

- Воу! Навіть триндець приходить за планом. А коли приходять усі разом? –  він примружив очі, явно чекаючи відповіді.

- Тоді вже повне "свято душі"! – пожартувала я. – Тут і параноя, і апатія обіймаються, а психоз роздає поради. Триндець стоїть збоку й просто спостерігає, як я намагаюся не сказитися.