Вітаю, любі!!!

Вдалого завершення тижня та першого місяця року. 

В мене для вас приємні новини. 

Книгу "Бранка по неволі" — завершено!!!

Безмежно вдячна всім за підтримку, теплі слова, зірочки, перегляди, побажання та критику!!! ❤️Люблю вас усіх!❤️

А ще хочу повідомити, що вже завтра стартує нова книга. Тож до зустрічі на сторінках новинки. 

Уривок.

— Крихітко, я дам тобі подрімати, але спершу ми прояснимо один момент.

Анжеліка великими очима дивиться на мене. Спокусливо зволожує вуста, а тоді хоче звільнитися з мого полону. Я ж лише міцніше притискаю її вагою свого тіла, і зловивши тендітні руки заводжу їх у неї за головою.

— Оресте, який момент? Ти про, що?

— Про нас, моя мила крихітко, — впевнено кидаю та пояснюю. — Цієї ночі, Анжеліко, ти стала моєю. І це не розваги. Ти віддалася мені. Тож тепер станеш мені справжньою дружиною, без усіляких домовленостей. Від сьогодні ти моя назавжди! — ставлю дівча перед фактом, адже щось мені підказує, що вона ще довго буде вигадувати казна, що та виносити мені мізки.

— Це ти так вирішив? — досить серйозно цікавиться дівчина.

— Я так вирішив! — сухо запевняю. — Я знаю, що не байдужий тобі... І не потрібно питати звідки я це знаю. Бо якби було по-іншому ми б зараз не були в одному ліжку. Це типу моя пропозиція...

Не встигаю закінчити, як дівча перебиває мене, обурено заявивши.

— Взагалі-то пропозицію не так роблять?

Я посміхаюся і відпустивши руки дівчини, перевертаюся з нею на спину. Тепер вона лежить на мені. Впевнено заглядаю в милі очі.

— Я знаю, крихітко. — притискаю дівча до себе, бо вона хоче вирватися. — Не втікай, моя мила, а краще скажи, ти готова бути моєю назавжди?

Анжеліка завмирає, великими очима дивлячись на мене.

— А як же борг Павла?

Завершена книга...

Приємного читання!!!