Чому дід весь час так поглядав на Інгу і майже одразу прийняв її, хоч Рома і сподівався на зворотній ефект?

Чи зрадив Рома на парубочій вечірці, коли злизував зі шкіри танцівниці сіль після склянки текіли?

Чи правда Рома і його вимушена наречена — родичі?

Що їм робити далі?

Всі відповіді в книзі. Аня робить щоденні оновлення. Я рекомендую тільки такі книги, де впевнений, що мої читачі теж швидко все дочитають :))) 

Отже, про що ця книга? 

Анотація до книги "Вимушений шлюб"

Ми уклали шлюб, щоб врятувати одне одного від неприємностей. Але він став пасткою для обох.

— Ромо, сподіваюсь ти зробиш правильний вибір, і скоро ми будемо гуляти на твоєму весіллі, — летить у спину. 
Хочеш весілля? Що ж, в принципі, чому б і ні? Я цілком можу це влаштувати. От тільки потім ти сам будеш кричати, щоб я розлучився!.. Якщо це буде якась селючка, незграба, яка і двох слів звʼязати не зможе, ти сам скажеш, що краще б я був сам!
Коли я думаю про "селючку, що не може звʼязати двох слів", то одразу згадую ту дівчину з ательє. Вся в веснянках. Руда. Дід казав, що руді жінки — відьми. І визнавав тільки аристократичних блідих блондинок….
Точно, чому б не спробувати? Мені все одно немає що втрачати… 

УРИВОК:

— Ти — моя онука, — каже він прямо. 

Якби я не сиділа то точно впала б. Бо його слова означають, що ми з Ромою родичі… О боже... А я ледве не переспала з ним! До горла підкочує нудота. Ми цілувались. А він виходить мій брат… Жах який! 

— Весілля не буде? — кажу тихо. Перше, що мені спало на думку. Ми не можемо одружуватися, якщо ми родичі… 

— Авжеж, не буде, — киває він. — Ти отримаєш весь мій спадок сама. 

— Я? Я? А Роман? Він же теж ваш онук… 

— Роман… — він зітхає і дістає з кишені телефон, щось там гортає, а потім простягає його мені. 

На телефоні фото, спочатку я бачу лише красиву дівчину з бюстом явно четвертого розміру, потім і Рому бачу. Він злизує з її грудей щось… Білі кристалики… Мені стає ще гірше. Це наркотики? Чи що? Боже, з ким я зв’язалась? Серце пече так, що я не можу вдихнути. 

— Інго, ти ж розумієш, як ми маємо вчинити з ним? Так само, як він вчинив з тобою… 

Я не знаю, що сказати. Очі печуть, розумію, що ось-ось розридаюсь. Від усієї цієї несправедливості. Зараз мені не треба ні гроші Острозького, ні спадщина, нічого. Я хочу скрутитись як цуценя і просто поплакати. Все навколо така брехня. І ця сімейка — лицеміри і брехуни. Здається, лише Максим Віталійович людина чесна. Але я не та, хто йому треба. Я не втримаю його спадок… І я просто хотіла бути щасливою з Ромою. А тепер увесь мій світ розпався на уламки. 

КУПУЙТЕ "ВИМУШЕНИЙ ШЛЮБ" НАЙВИГІДНІШЕ ТІЛЬКИ ЗАРАЗ!

Це дуже цікава книга, рекомендую! 

Підтримуйте автора в перший день передплати, це дуже важливо!

КУПУЙТЕ НАЙВИГІДНІШЕ ТІЛЬКИ ЗАРАЗ!

Це дуже цікава книга, рекомендую! 

Підтримуйте автора в перший день передплати, це дуже важливо!

Ваш МД