Вітаю, сонечки!!!

Спішу повідомити вас, що вже 1 лютого, стартує нова історія на Букнет.

Дамір — відомий впливовий та відомий бізнесмен, який після останнього вирішального засідання суду щодо розлучення, залишається з нічим. 

Уривок.

Зупиняюся на краю сходів. Намагаюся розслабитися та заспокоїтися. Хоча на вулиці дихати нічим.

Все не вкладається в голові.

Як жити далі? Я ж по суті безхатько. Все моє майно, це ювелірні вироби, що зараз на мені, телефон та кілька карток. Які вже до вечора будуть не активними, а ще ключі від автомобіля, який вже по суті не мій.

— Ну, що, любий? Можеш мене привітати, я у виграші! А ти якщо, що приходь. Можливо, я знайду для тебе роботу.

Чую за спиною насмішку уже колишньої дружини. Цей голос подразнює мою нервову систему. Мені хочеться послати це стерво, якнайдалі, але стримуюся. Знаходжу у собі сили змовчати на її слова.

— Ключі від машини! — наказує колишня, простягнувши руку.

Я навіть не дивлячись на неї віддаю їй ключі. А Ксенія зловтішно кидає.

— Будеш знати, як зраджувати. А клявся у коханні... І як після всього вірити вам чоловікам? — фиркає жінка й оминувши мене, виляючи стегнами йде донизу.

Я поклавши руки у кишені штанів мовчки дивлюся їй у слід. Розлючено сам себе питаю.

А й справді, як можна було кохати таке стерво?

— Даміре Тимофійовичу, я не знаю, як так сталося... Справу мали виграти ми... Я...

Чую позаду обірвані фрази свого адвоката. Але я не хочу його слухати. Він підвів мене. Виходить нікому вірити не можна.

— Антоне Вікторовичу, проїхали. — перебиваю його. — Спасибі, за працю! Сподіваюся, ви розумієте, що тепер оплатити ваші послуги я не маю чим...

Також запрошую, до двох своїх книг в процесі.

МАЖОРКА ІХ СЕЛА. 

За продовженням сюди...

та

БРАНКА ПО НЕВОЛІ.

Книга тут...

Оновлення вже на сайті. 

Приємного читання!