Я не можу її залишити. Тільки не зараз...

Доброго  вечора,  мої хороші!

    Щойно  було  оновлено  історію  "Зціли  мене  дотиками".   Якщо  ви  ще  не   читаєте  цю  історію,  то  запрошую  вас   поринути  в   неї  разом  зі  мною. )))  Там  буде  дуууже   трепетно ,  ніжно ,  пристрасно  і  емоційно.  ❤️❤️❤️

Анотація

   - Допоможіть   мені   будь ласка!   Вони  викрали  мене. - просить   дівчина  а  в   очах   такий   відчай   і   стільки  благання.   Вона   дуже   гарна.  Надзвичайно   гарна.  Особливо  ці   очі...   І   губи...    Але  вона   зовсім   маленька, тендітна.  Років  18-19   не  більше.   Карім   вже   зовсім   охринів.  В  мої  двері  постукали.
  - Ахмете!  В   нас  втекла  дівка.  Вона  не   в  тебе?   Карім  за   неї   голову  знесе.  Це   сестра   Даміра   Аслана. - в  мене  витяглось   обличчя.   Ось  значить  як?  Сестра   мого   ворога,  якого мрію знищити... Ніякої   жалості,   Ахмете.
  - Тут   ваша  втікачка.  - кажу  дивлячись  в  обличчя   зляканому   зайчику.   Цей   жах   в   її   очах   я   ніколи   не   забуду.   Цей   погляд   пробрався   в   саме   серце,   яке   як   я   вважав   назавжди   зупинилось   ще   кілька   років   тому.   Через   її   брата. 
Якби   ж   я   знав,   що   дуже   скоро   єдиним   моїм   бажанням,   буде  дивитись в   ці   очі   і   цілувати   ці   губи...

# Незаймана  дівчина  і  сильний  чоловік.

# Дуже  чуттєво  і  ніжно.
# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання  на  межі.

18 +

Уривок:

  Я   хотів   знов   підняти    дівчину   на   руки ,   та   щойно   зробив   крок   в   її   сторону ,      вона   знов   відсахнулась   і   її   очі   округлились.   Тітка   перевела   погляд   з   Міри    на   мене    і   навпаки   і    пішла   вперед   відчиняти   двері. 

     - Я   хотів   допомогти.  Тобі  ж  мабуть  боляче.

     - Я   не   хочу   щоб   ви   торкались   до   мене.   Більше   ніколи.  - її   голос   як   і   раніше  тихий ,   але   тепер   він   не   тремтить.   -   Можливо   ви   тепер   дійсно    намагаєтесь   мені   допомогти ,   але...  Я   ненавиджу   вас   і   все   ваше   кодло. - в  її   очах   з'явились   сльози.  -  Так ,  мені   боляче.   Ви   хочете   все   виправити ?   Тоді  ,  зітріть   мені   пам'ять. -  і   трішки   кульгаючи   пішла   в   будинок.  Мені   наче   хтось   дав   під   дих .   З   ноги.     Спираюсь   долонями   на   автомобіль   і   прикриваю   очі.   Знаю   маленька.   І   я    цього   заслуговую.   Але   буду   підставляти   щоки   під   твої   удари ,  поки   ти   не   пробачиш   і  не   почнеш   дивитись   на   мене   по-іншому.   Тепер   це   єдине   що   мені   потрібно   в   цьому   житті ...   

      Попередня   книга   має  назву  "Наша  Маша  або  Поверни  мені  життя".  Ця  книга   про  Даміра - брата  Міри ,  (про  якого  іноді  буде  йти   мова  в  книзі  "Зціли мене дотиками.")  і  його  кохану - Машу ,  яку  мав  вбити  Ахмет.  Ця  книга   вже  завершена. ❤️❤️❤️

mk8WzlZT

Анотація до книги"Наша Маша або Поверни мені життя"

Мене звуть Марія Рудковська, я обожнюю швидкість , екстрим і перегони на байку. Це мабуть в мене від моїх батьків, яких я дуже люблю. Люблю важку музику і ненавиджу сидіти на місці. Моє життя було звичайним і достатньо спокійним, за моїми мірками . До того часу , поки одного дня я не знайшла в своїй сумочці записку:

"Я знаю що Рудковські тобі не рідні. Знаю що з тобою сталось. Я знаю дуже багато...А ти хочеш дізнатись про себе правду, Машо?"


Історія про Машку, доньку Макса і Ані з історії "То хто кого приборкав, крихітко?" П'ята книга циклу "Кохання з присмаком небезпеки".
Книгу можна читати окремо.

#Пошуки правди
#Батьки і діти
#Шалене кохання
#Одержима пристрасть
#Емоційно і відверто
#Протистояння характерів

18+

УРИВОК:

     Я   уявляла    що  він   знов  дивиться   на  мене ,   тому   танцювала   для  нього.   Спокусливо   хитала  стегнами   іноді   торкаючись   свого   тіла.     Мріяла  що   він  як  і  тоді   зараз   підійде  і   ми   знов  разом   потанцюємо.   Цього  разу  я   б  його   без   відповідей   не   відпустила.  Але   час   минав  а   він   не  приходив.   Я   трохи   засмутилась.  Але  нічого ,  відвідувачі   почали   розходитись   і   скоро   ми  з  Вадимом   переглянемо   відео  з   камер   спостереження.   Вирішую   спершу  сходити   в  дамську   кімнату .   Заходжу   в   коридор  який   веде  до  туалету   і   кривлюсь.  Темно  наче   в   тунелі.   В  них  що   лампочки   перегоріли?

     - Йоханий  бабай!   Що  ж  так  темно?  Вбитись  можна. - бурчу  собі   під  ніс.  Та  вже  за  мить  зойкаю  і   намагаюсь   відбитись   від   рук   які   вхопили   мене   за  плечі.

     - Чшшш!  - шелестить  над   вухом  . - Не  бійся,   маленька.  - впізнаю  хрипкий   голос  і   чомусь  з  полегшенням  видихаю.  -   Я   сам   боюсь.  -  гмикає .   Кладе   долоні   на  талію  і  підходить  впритул.  Моє  серце   здається  зараз   вискочить.  В   мене  до   нього  було  стільки  запитань ,   та  зараз   все  з  голови   вилетіло.   Все  стало   неважливим.   Він  гучно   вдихає   повітря  і   нахиляється  до  мого   обличчя.  - Як   ти   пахнеш ,  дівчинко ...  З  розуму   мене   зводиш. -  від  його  шепоту   по   тілу   пробігли   мурахи   а   в  животі   не  просто  метелики ,  там   якісь  мутанти   переростки .  Але  це   були  лише   квіточки...  Відчуваю  на   своїх  губах   спочатку   його  дихання  а   потім  чоловік   дуже  повільно   проводить  по  них   кінчиком  свого   язика.   Я   гучно  видихаю   і  тоді  він   накриває   мій   рот  жадібним   і   глибоким   поцілунком.  Незнайомець     гортанно   стогне  наче   хотів   цього  дуже   давно.   А   я   обіймаю  його  за  шию   і   відповідаю  не  менш   пристрасно.  Його   руки  притискають   мене   до  сильного   тіла.  Я  розплавилась,   розтеклась   калюжкою   і  розчинилась.  В   голові  жодної   думки.   Лише   бажання   і  інстинкти...

   - Трясця!  Ти   навіть  смачніша   ніж  я  уявляв.  - шепоче   в   губи   і   навіть   не   думає   відхилятись.   Продовжує   тертись   губами   об   мої   губи .  Повільно   проводить   по   них   язиком ,   ловить   своїми .  Дражнить    і   знов   цілує.   А   я    не   хочу   щоб   він   зупинявся ,  ще   хочу.  Більше   його  хочу.   Божевілля   якесь.  Я  не  бачила   його ,  навіть   імені   не   знаю .   Але   його   близькість   мене   п'янить   сильніше   будь-якого    алкоголю.   Наче   якийсь   гіпноз.  -  Неймовірна .  - знов  шепоче.   

   - Ти   слідкуєш   за   мною? - чіпляюсь   за   єдину   правильну   думку.    

   - Так. - коротко   відповідає.

   - Ти  що  маніяк  якийсь?  - запитую   і   кладу   долоні   на   його   груди   бо   здається   зараз   просто   впаду. 

   - Гірше.  -  знов   хрипить   і   проводить   носом    по   моїй   щоці ,  скроні ,   по  волоссі   і   гучно   втягує  повітря.  А  я   божеволію   від   відчуттів. -   Що  ти  зробила  зі  мною ,  Габі?   Що  мені  тепер   робити?  

   - Цілувати.   - видихаю. - І...  Я...  Маша . -  нахиляю   голову  в   сторону   даючи  йому   доступ   до  шиї   і   він   відразу   опускається   туди.   Проводить   носом ,  потім   язиком   і  я  гучно   видихаю. 

   - Солодка   до   сказу.  - шепоче   і   цілує  плече.  -  Тікай   від  мене. - а  сам   стискає   мою   талію   майже   до  болю  і   втискає   в  себе.

   - Не   хочу... Тікати. -  шепочу. 

   - Ти  пошкодуєш  про  це.   Ми   обоє   пошкодуємо.  Дідько!  -  відштовхує   мене  від   себе  і  швидко   виходить   в  коридор.

   Знов   залишає  мене   без   відповідей.      Та   тепер   я   впевнена ,   що  він   ще   прийде.   Він   постійно   поруч.   Тільки   навіщо?     Що   все   це   означає?    Хто   він   такий    і   чому   ховається   від   мене?     І   головне ,   що   йому   потрібно ?...

Тисніть  "Відстежувати"   щоб  не  пропустити   нічого  цікавого. 

Щиро  дякую  всім  хто  зі  мною.  ❤️❤️❤️   Як  завжди  дуууже  сподіваюсь  на  вашу  підтримку ,  коментарі   і   сердечка. 

Мій     

Мирного   вечора.

Бережіть   себе  і  своїх  близьких.

Ваша  Тетяна  Калинова.