Трохи про мої історії : Відьма, жерці та інші ...

     Я люблю читати й читаю багато, причому літературу найрізноманітніших жанрів...(я з тих, хто навіть в інструкції знайде захопливий сюжет :)))) За черговим фентезі набігла думка, що хочеться мені почитати про відьмочку... таку зі своїми внутрішніми проблемами на яку валяться ще й всякі негаразди...і, звісно, в українських реаліях. Ну а далі, як в тумані: містика, фольклор, ритуали жертвоприношення, прадавня історія...а коли є відьма, то є  й чорний гумор...

ВІДЬМИ, ЖЕРЦІ ТА ІНШІ НЕПРИЄМНОСТІ -

трішки страшно, трішки смішно, але нудно не буде...

- Гаразд, відьма. І як нам відбиватися від твоїх демонів? – поцікавився Зорян, коли втрамбував нові знання. 

- Тримати при собі звіробій і слухатися мене.

- Та ти ж наче казала, що як відьма, то ти не дуже? – мазнув він мене скептичним поглядом.

- Поки я – найкраще, що у вас є.

- Самовпевнена заява. І що будемо робити?

- Жити. Якщо неприємності нас знайдуть, ми з ними розберемося, а якщо не знайдуть, то й говорити немає про що.

- Я так розумію, що уже не «якщо», а коли, - скрутно підтиснув він губи.

- Все може бути, - не стала я нікого обманювати.

- Хотілося б мати щось суттєвіше, аніж гілочку звіробою, - проворкотав він, відкрутив корка у пляшки з водою й зробив кілька ковтків.

- А чого ти у звіробій не віриш? Моя бабка чай зі звіробою телятам давала від поносу. Дуже корисна рослина.

Водою він таки подавився й закашляв. Коли відкашлявся, то перевів на мене осудливий погляд.

- Я так розумію, що ти мені дісталася за те, що не молився? – прохрипів він, коли відкашлявся.

- Боюсь навіть уявити, чим ти так сказив вищі сили.