Скажу вам чесно, ще НІКОЛИ, НІКОЛИ Я ТАК НЕ ПЕРЕЖИВАЛА ЗА ГЕРОЇВ КНИГИ!

Ці двоє - особливі. Чисті, закохані. Вони практично не торкались одне одного, поки він не зміг вийти зі стосунків. Вони обоє такі світлі, що момент, який було додано вчора, розбив моє серце... 

Так, Слава відштовхнув Ясю! Ще й ніби як натякнув, що він буде з колишньою! 

Але він знав, що тільки так кохана його залишить... Він не хоче, щоб вона дивилась на нього-інваліда. І блін, це так правдоподібно... Я повірила йому, я відчула все, що відчуває він! Тільки почитайте уривок з книги:

 — Це правда? — вона випустила мою руку. — Ти залишаєшся з нею?

Авжеж, не залишусь... Чорт, я так кохаю тебе. Я так хочу бути з тобою. Мені ніхто більше не потрібен і ніколи не буде потрібен, тільки ти… Але я не можу тобі цього сказати. Бо ти залишишся і зруйнуєш своє життя. Хай тобі буде боляче зараз, але так ти хоча б не будеш прикута до інваліда. Я ніколи не вчиню так з тобою. Нізащо.

— Це правда, — я все ж відвів погляд. — Тобі краще піти. Пробач. 

У Ясі був такий вигляд, немов я її вдарив. Вона приклала долоню до губ.

— Добре, я піду, — вона встала і почала щось шукати в сумочці. — Це Аліса просила тобі передати. Вона намалювала тобі малюнок, — її руки тремтіли, коли вона простягнула мені складений вчетверо аркуш паперу. 

Пробач мені будь ласка. Будь ласка, живи щасливо. Забудь мене якнайшвидше і живи. 

— Напевно, це зайве, — не знаю, як я тримав свій голос таким впевненим. Не думав, що я такий хороший актор. Серце розривалося від болю і усвідомлення того, що це, скоріш за все, наша остання розмова. Але я мав відштовхнути її так, щоб вона не повернулась. Остаточно. 

Яся ще якусь мить потримала руку з малюнком у повітрі, а потім поклала його на ліжко поруч із моєю рукою. 

 — Одужуй, будь ласка, — тихо сказала вона.  — І вибач мені за все…

Я не розумів, за що вона вибачається. Хотілось вигукнути "За що?", але я прикусив язика. Я не маю видати себе, не маю показати хоч краплю сумнівів, інакше вона все зрозуміє і точно не піде, а цього я допустити не міг.

Просто відвів погляд і чекав, коли вона піде. 

Яся опустила голову і рушила до дверей. Вже відчинивши їх, вона озирнулася, немов чекаючи, що я зупиню її, скажу, що це був жарт чи щось таке. 

Але я не сказав. Я відпустив її раз і назавжди…. І вона пішла.

Що буде далі в книзі "Службовий роман"?

Тим паче, знаючи, що навколо Слави вʼється колишня, а Ясі завжди підставляє плече Назар, біологічний батько її доньки і за іронією долі - найкращий друг Слави... 

Геніальна книга. Для мене наразі вона найкраща з тих, що писалась четвіркою букнет. (Якщо не знаєте, четвірка букнет - це співдружність авторів Влади Холод, Марʼяни Долі, Макса Дикого і Еліс Кларк, у нас є такий канал в телеграмі).

"Службовий роман" - історія, що буде тримати вас до останньої сторінки. Я вже відчуваю, що друга половина книги буде ще сильнішою за першу.

Тож встигніть придбати за першою ціною передплати. Далі вона зросте. 

Дякуємо за підтримку, 

Ваша ВХ і Четвірка Букнет =)