Додано
27.01.25 13:51:10
Чи справді так? Як думаєте?
«Життя дає нам тільки ті випробування, які ми зможем здолати!» Чи справді так? Як думаєте?

...Погляд немовби торкався ажурного плетива ниток, а ніс вловив до болю знайомий аромат – ЙОГО неповторний і такий рідний запах…
Очі наповнились вологим болем спогадів, а відчай скував душу гірким смутком. «Нам не можна бачитися, Кевіне, не можна! Розумієш? Бо це нестерпно бути за крок, але не мати змоги ні торкнутися, ні відчути дотик. А очі? Вони ж точно нас видадуть, зрадять нехотя. І це може стати початком кінця. А цього я аж ніяк не можу допустити заради нашої крихітки. Наш малюк має народитися в законному шлюбі, а Фрідріх не повинен засумніватися. Тому пробач, але всі твої старання намарно, коханий, – Анна трепетно взяла хустинку до рук й притулила до обличчя. Знайомий, рідний аромат коханого чоловіка огорнув княгиню цілком, занурюючи в приємні, бентежні спогади. Ніжний шовк просякнув м’яким, солодкуватим запахом кедра та делікатною свіжістю трав – аромат, що завжди належав ЙОМУ, її милому Кевіну-Лукасу.
Анна завмерла, купаючись в насолоді, та посміхалася. Розуміла, що в такий спосіб Кевін нагадав їй про себе. Очевидно, йому вже геть нестерпно від самотності, якщо зважився на цей ризиковий крок.
«Я знаю, як нестерпно тобі, – прошепотіла вона, виймаючи шовкову хустинку з вирізу сукні на грудях, і піднесла до носа. Запах коханого чоловіка заполонив її всю, до останку. Анна заплющила очі, насолоджуючись. А думками вже поринула до нього в обійми… – Милий Кевіне, де ти, коханий? Мені так сумно, так погано без тебе! Але…»
https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405
https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791
https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309
Марса Чаунік
1060
відслідковують
Інші блоги
Останнім часом я не могла рухатися далі в написанні цієї історії. Я перечитувала написане й усе чіткіше відчувала: я звернула не туди. Сюжет пішов зовсім іншим шляхом — не тим, який колись жив у моїх фантазіях. Я думала,
Привіт усім! При написанні роману дуже хочеться виставити візуалізацію героїв і зацікавити подіями. Так би мовити - заінтригувати. Але чи то я відстала від життя і зокрема сайту, чи що? Я абсолютно розгубилась і не можу
— А тепер подивись на нас, — продовжив я тихіше, але кожне слово різало. — Ми стоїмо один навпроти одного і вдаємо, що все в порядку. Що ми дорослі, зібрані, розумні люди. Коли насправді… — я гірко усміхнувся. —
— Капец… — приречено видихає Семененко. — Спокійно, Дене. Ми його витягнемо! — втручається Артем. — Реального звинувачення йому не висунуть! Через пару днів все одно відпустять… — Пару днів, Темний!
Починаю публікувати найдраматичніші глави всього сюжету твору.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкоріше, це заклик не здаватися, коли непросто. Але раду дають собі лише сильні люди, хто не зламався.
Болеслав Боні, Так і є!
Це звісно маніпуляція, яка змушує братися за непосильне тих. хто занадто довірливий. Але ж це не означає. що треба скласти лапки й навіть не спробувати перемоги обставини ) Інша справа - звинувачувати себе у невдачі й відчувати меншовартість. Бо так можна зламатися через те, що хтось щось там сказав )
Рома Аріведерчі, Дуже слушна думка, і я повністю згодна, що не варто приймати афоризми чи чужі слова як абсолютну істину. Дійсно, важливо зберігати здоровий баланс. Цей афоризм не варто сприймати як примус братися за непосильне чи відчувати провину за невдачі. Він скоріше про спробу знайти в собі сили й зробити хоча б те, що під силу. А звинувачення себе чи відчуття меншовартості - це шлях, який дійсно може зламати людину. Але спробувати подолати труднощі варто, хоча б для того, аби побачити свої можливості й зробити висновки. Головне - не дозволяти чужим словам надто сильно впливати на себе! Дякую Вам! Рада була почути Вашу думку!
Цей афоризм, як на мене, не має нічого спільного з життям. Труднощі, поблеми, бар"єри, випробування завжди є. От тільки важливо ЯК ми до них ставимося і ЯК намагаємося пройти! Можна знайти простий шлях вирішення проблем, або взагалі на них забити, а можна так накрутити, що тих проблем стане ще більше. Це як у кого виходить: який характер, темперамент, вік, і навіть, виховання та рівень освіченості і культури. Більшість легких шляхів не шукає, чим ускладнює життя і собі і оточуючим.
Marina Tkachenko, Абсолютно погоджуюсь, що наше ставлення до проблем і спосіб їх вирішення відіграють ключову роль у подоланні труднощів. Дійсно, багато що залежить від характеру, темпераменту, виховання та життєвого досвіду. Щодо афоризму, як на мене, це радше нагадування про те, що всередині нас є сили впоратися з труднощами, навіть якщо здається, що це неможливо. Він спрямований більше на мотивацію і підтримку, ніж на конкретні поради щодо розв'язання проблем. Звісно, важливо також не створювати нових ускладнень і раціонально підходити до ситуацій, як ви й зазначили. Щиро дякую Вам за Вашу думку!
Це всерівно,що сказати:Бог терпів і нам велів",отак і проживають деякі жінки з аб'юзерами і все життя терплять.
А як щодо людей,які закінчують життя самогубством?-це що за кардинальне здолання проблеми?
Абсолютно не погоджуюсь,бо часом так життя закрутить і якщо в людини немає нікого,хто міг би підтримати,то людина просто ламається під тягарем проблем
Тетяна Маркова, Дуже рада почути Вашу думку. Давно Ви мені не писали, а щодо афоризму: і справді, є випадки, коли життя ставить людину у надзвичайно складні обставини, з якими дуже важко впоратися самотужки. У таких ситуаціях надзвичайно важлива підтримка близьких чи професійна допомога, щоб не дійти до точки зламу. Однак, цей афоризм спонукає не до терпіння за будь-яких обставин, як у випадку з аб'юзерами, а до пошуку сил і виходу з важких ситуацій. Він не виправдовує пасивність чи терпіння у токсичних стосунках, а навпаки, нагадує про нашу здатність змінювати своє життя, навіть коли здається, що виходу немає. Щодо самогубств – це надзвичайно складна і болюча тема, яка показує, наскільки важливою є підтримка і допомога людям, які зіштовхнулися з нестерпним тягарем. Афоризми, як цей, можуть слугувати джерелом надії, але вони не вирішують усіх проблем. Головне – не залишатися наодинці, а шукати допомогу, коли сил бракує.
А на мою думку цей афоризм мотивуючий, він здатен підтримати людину і надати їй сил у найскдадніших обставинах. Він спонукає до боротьби та пошуку виходу. Людині ніколи не завадить нагадати, що сил у неї набагато більше, ніж здається на перший погляд.
Єва Ромік, Звісно, він мотивуючий, і в певні складні моменти життя не дає впасти духом, допомагає зберігати віру в себе, нагадуючи, що труднощі не є випадковими, а ми маємо внутрішній потенціал їх подолати. Проте, коли мова йде про втрату найдорожчих, це не працює. Дякую за Вашу думку!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати