Кожен із нас стикається з моментами, коли реальність і сни змішуються, а найглибші страхи виходять на поверхню. Якби вам приснився такий сон, що б ви зробили? Уривок із книги "Дракон у серці" чудово це показує:

"Дивлячись на мерехтливе світло вдалині, я вирішив одне: завтра я дізнаюся більше. Якщо ці думки не дають мені спокою, значить, потрібно знайти відповіді.
Я заснув, але цілу ніч мені снилися кошмари.

Темрява оповила все навколо, густа й задушлива, наче дим від згарища. Я стояв посеред лісу, який здавався мертвим: дерева чорні, як вугілля, тягнули свої обвуглені гілки до неба, наче благаючи про милість. Земля під ногами була гарячою, з тріщин виривалися тонкі струмки червоного світла, схожі на кров, що сочиться з рани.

Раптом я почув шепіт. Тихий, але такий, що пробирав до кісток. Слова зливалися в одне суцільне бормотіння, незрозуміле, але від нього всередині все стискалося.

Я почав озиратися. Очі. Одне за одним вони з’являлися в темряві. Спершу одне — велике, червоне, сповнене ненависті. Потім інше, зелене, яке пильно стежило за кожним моїм рухом. І з кожною секундою їх ставало все більше, десятки, сотні, тисячі. Вони дивилися, не моргаючи, обступали мене з усіх боків.

Я хотів втекти, але ноги не слухалися. А потім з’явився він.

З темряви виступив чоловік. Його обличчя... це було моє обличчя. Але змарніле, старше, спотворене злобою. Очі — порожні, наче там замість життя був лише попіл. Він простягнув руку, на якій сяяла печатка, і заговорив.

— Ти не втечеш від цього, — його голос був низьким, металевим. — Те, що всередині тебе, вже пробудилося. Час закінчується. Знайди ключ, інакше ти станеш тим, чим я є зараз.

— Хто ти?! — крикнув я, хоча всередині відчував відповідь.

— Я — ти. Твоя тінь, твоя майбутня слабкість. І якщо ти будеш зволікати, ти зрадиш їх усіх.

Його слова розбилися луною, і світ почав руйнуватися. Земля під ногами тріснула, і я почав падати, в бездонну темряву, де шепіт перетворився на крик. Я прокинувся.

Я розплющив очі, і одразу відчув, як мене охоплює слабкість. Тіло палало, кожен рух викликав біль, а голова закрутилася, ніби я прокинувся після довгого кошмару. Всі були навколо мене: Дракс, мій брат, з тривогою дивився на моє обличчя; Ріон і Кронос стояли біля вікна, а Ікар нахилився ближче, уважно спостерігаючи. У дверях стояв Кайрон, спокійно спостерігаючи за ситуацією."

Чи доводилося вам стикатися зі своїми страхами у снах? Чи вони, як і в героя книги, стали поштовхом до змін? Діліться своїми думками!