Хаук уважно вдивився в обличчя друга і помітив сірий серпанок втоми. Він не міг пригадати, коли востаннє бачив, щоб Лейр сміявся. «Йому потрібен відпочинок і, врешті, дружина». Перший Вахнут для Півночі, вправний і відданий воїн для Інших, Лейр був найкращим і єдиним товаришем для Хаука. Їхня дружба, що почалася ще з дитячих років, з часом лише міцніла та загатровувалася. Вони були братами по духу , залишали відкритими одне для одного навіть думки. І король, і Алія вважали Лейра частиною своєї родини. І все ж він був самотнім. Вагітна дружина загинула тієї зими, коли воїн отримав каліцтво. Три кола невщухаючи, без перерви його жорстоко катувала стара рана, аж поки молоденька бренна не поставила Лейра на ноги. Тепер після Довгої Ночі відлежувати боки було ніколи, левову частку часу забирали справи Королівства. Тимчасові любовні втіхи якщо й зігрівали, то лише ліжко вахнута, але не його серце.

Хаука відірвав від роздумів наполегливий голос друга.

- Твої нові родичі сунуть до нас без мирних знаків! Як ти можеш бути таким спокійним, Яструбе? - його думки були пронизані тривогою за Трофаст і життя свого владики.

- Алія мій спокій. Думаю, король Сходу не знає про долю доньки. Ось тобі причина чому немає білих щитів.

 Дорогенькі мої читайлики, скоро на сайті наступна глава, нові події та обличчя. І, можливо, нове кохання для декого? )))

https://booknet.ua/account/novels/view?id=415006