Він завжди грає за своїми правилами — і виграє

ОНОВЛЕННЯ ІСТОРІІ "МОЯ СПРАВЖНЯ ПОЛОВИНА" СЬОГОДНІ В 00:00

— До чого саме ви хочете звикнути, Беатріс? До того, як ваше тіло співає під моїми дотиками? — його пальці стиснули моє стегно. — До того, як ви божеволієте від самої моєї присутності? — його інша рука сковзнула в моє волосся, відхиляючи голову назад. — Чи до того, як сильно ви мене хочете?

— Не стримуйте себе, люба. Я хочу чути кожен ваш звук. Кожен стогін. Кожен крик.

— Александр... — застогнала я, не впізнаючи власний голос.

— О так, кажіть моє ім'я, — він притиснувся до мене сильніше. — Скоро ви будете кричати його. Знову і знову.

 — Боже...

— Бог тут ні до чого, люба, — прошепотів він мені в губи. — Це все я. Тільки я можу змусити вас так тремтіти. Тільки я можу дати вам те, чого ви потребуєте.

 — Будь ласка...

— Ви отримаєте свої шість місяців, — його голос став оксамитовим, в той час як його пальці продовжували свої тортури. — Але за моїх умов.