Вітаю! Ще вчора на продажі з'явилася моя нещодавно завершена книга "Грішна одержимість", до прочитання якої усіх любо запрошую. Це любовний роман про заборонені почуття, де героям зрештою доведеться зробити складний вибір. І навряд чи усі читачі схвалять рішення, чи то Нестора, який прикипів до няні своєї доньки, чи до Олесі, яка заплуталася у почуттях між двома обранцями. А ще й доля підкидає героям неабиякі випробування, впоратися з якими допоможе лише час та жага до возз'єднання. Та чи вистачить терпіння нашим героям? І чи нікого не зіб'є зі шляху карколомний випадок?

Тисніть на обкладинку, щоб перейти до книги.

Уривок

  На мій подив, Нестор відповідає на поцілунок. І це просто якась феєрія. Мене переповнює захоплення від того, що він виявив взаємність і що тепер обережно пригортає до себе й вже міцніше обіймає. Схоже, подруга мала рація — я одержима цією людиною. Інакше як пояснити своє нездорове бажання зруйнувати шлюб Нестора, щоб зайняти місце його дружини? 
  Коли він відпускає мої губи, я розумію, що, швидше за все, Нестор відповів лиш машинально, від розгублення, а тепер прийшов до тями й ладен винести жорсткий вирок.
  — Я лиш хотіла подякувати, а не… 
  — Мені теж є за що тобі подякувати, Олесю, — несподівано доноситься до мене.     — Ти допомогла мені зрозуміти, чого хочу насправді, і тепер я сповнений рішучості змінити своє життя. 
  Взагалі не розумію про що мова й навіщо йому раптом змінювати своє життя, але проникливий погляд навпроти настільки огортає теплом, що просто розчиняюся від уваги, не вдаючись до запитань, відповіді яких можуть розвіяти чари між нами.
  Нестор рішуче робить крок до мене. Його рука осідає на мою талію й знову притягує до себе. 
  — Відпустити? — питає цей чоловік, помітивши моє спантеличення.
  Господи, він не правильно трактував мою реакцію. Насправді ж я просто очманіла від того, що тепер мною омріяний чоловік виявив ініціативу перший.
  — Ні в якому разі, — видаю, навіть не усвідомлюючи, наскільки кумедно це прозвучало. 
  Нестор усміхається на бік, а тоді вже сміливіше цілує, і від цього увесь мій мисленнєвий процес зупиняється.
  Він переносить мене у хол. Господи, на руках! Зрештою дбало кладе на диван й нависає наді мною, одночасно цілуючи, спускаючись від шиї до грудей й неквапливо роздягаючи. Очі не заплющую, бо хочу постійно його бачити, запам’ятати кожну мить, аби пізніше нашу близькість пробуджувати у пам’яті й безперестанку ностальгувати.
  Тим часом ковзання тіл все більше пробуджує пристрасть, якої я ще не знала раніше. Будь-які доторки до мого тіла, на диво, не здаються чимось сороміцьким. І фізична близькість загалом дозволяє надпити неземної насолоди, завдяки якій, як мені здається, нізащо не пошкодую про цей заборонений зв’язок.

***

До речі, скоро текст книги "Тебе звільнено, люба" буде оновлено. Займаюся корекцією.

Беріть від життя лише найкраще! 

Ваша Кейт❤️