— Ти теж дуже гарна. 

Привіт, любі Натхненники!!!

А комусь досить коктейлів… 

Книга тут

Айві мене знайомить з її новим залицяльником, і я усміхаюсь йому. В хлопця гарне ім'я Блейк і навіть від цього мені хочеться усміхатись, добре хоч не реготати. Він дуже гарний, тому в мене виривається з рота констатація факту і запитання:

   — Нічого собі! Красунчик. А у тебе є брат? 

   Зазвичай я такого не питаю. Зазвичай мені соромно. Зазвичай, але не сьогодні - я випила достатньо, щоб мій язик жив своїм життям. Завтра я повернусь до того ритму, до якого звикла і у якому живу з дитинства, от тоді і згадаю, як соромилася сьогодні, але не зараз, не в цю мить і не в цю ніч. 

   — Є, — хлопець усміхнувся, демонструючи ямочку, а потім обертається і кличе когось, махнувши рукою. — Он мій брат. — Він вказав на хлопця, якого я готова забризкати слиною. Ого! Привабливий, сексуальний… високий та теж з темним волоссям і з такими ж дивовижними очима. Блакить. 

   Я розгублено кліпаю, коли він підходить і чарівно усміхається до мене та до дівчат. Мої щоки заливає жар і я не знаю, куди себе подіти. Я хочу роздивитись його, але та хвилинна оманлива безсоромність кудись зникла, і я знову та Хізер, яка ніяковіє.

   — Знайомтеся дівчата – це Люк. Мій брат. — Усміхнувся хлопець і плеснув його по плечі. — Айві, Хізер та Ерін. 

   Аж раптом в мені вибухнули слова. Знову.

   — Ти гарний. 

   І от тепер мені стало соромно остаточно. Я сказала це в голос. Осоромившись, я швидко встаю, але хитаюсь. Люк підхопив мене і усміхнувся, цим самим, утворивши в мені лаву, яка розливалась до місця, до якого я нікого не підпускаю. — Дуже гарний. — Знову виривається з мене зізнання, наче молитва. 

   Мені ніяково, але раптом він говорить і я дивлюсь на нього:

   — Ти теж дуже гарна. 

   — Ми можемо тебе залишити тут? Приглянеш… — не встигає запитати Блейк, як його брат хитає головою.

   — Так, звісно. — Люк подивився на руку Блейка і я прослідкувала за його поглядом. Айві точно була в надійних руках. Те, як Блейк тримав її за талію - говорили про те, що ці теж бажають якнайшвидше покинути нашу компанію, клуб і відірватись трохи інакше. Люк трохи посунув мене до себе і я затремтіла. Гадаю він це відчув. — Не змушую вас затримуватись. Все буде добре. Правда Хізер? — він подивився на мене своїми яскравими очима і я похитала головою у знак згоди.

   — От і добре. 

СТОРІНКА БУКНЕТ  та ТЕЛЕГРАМ КАНАЛ

А ще мій ТікТок

Мирного неба!!! Героям Слава!!!