Вітаю, мої хороші!!!

Запрошую до знижки на книгу, "Ти вже належиш мені". 

Випадкове знайомство, шалена ніч кохання, протистояння та різання ісиин життя.

Уривок!

— Вона не буде, з тобою танцювати. — Хрипким голосом пробасив незнайомець. — Це моя, мала. Вона тут з подругами розважається, тож охолонь, якщо не хочеш проблем.

Олена кліпнула очима, потираючи руку, яка ще й досі боліла, від лап цього здоровила. — Боже, який голос! Тільки від нього можна отримати екстаз. Це ж мелодія, для вух будь-якої жінки. По тілу розлетілися метелики, лише від того, що цей чоловік притиснув її до себе. Це так романтично, і так звабливо. А те, що він назвав її, «своєю малою», підірвало здоровий глузд. Раптом захотілося, аби це було правдою.

— Леве Даниловичу, вибач. Не знав, що то, твоя баба. — Нахмурився бридкий здоровань.

— Не, баба, а, моя мала. Слова добирай! — Роздратовано зірвався чоловік, що пригортав Олену до себе, а тоді зірвано наказав. — Проси вибачення, та котися звідси.

Здоровило ще більше нахмурився, від чого вираз обличчя став іще не приємнішим.

— Вибач, мала. Я не знав. — Розвернувшись, пішов до свого столика.

Олена, яка затамувала подих, з полегшенням видихнула, а тоді на мить закрила очі. Незнайомець продовжував притискати її до себе. Почувалася геть не зручно, адже за ними, зацікавлено спостерігав весь її колектив. Коли цей красень піде, численних запитань не уникнути.

— Давай справді потанцюємо! — У пів тону, в наказовому порядку, запропонував чоловік.

Від вібрацій його голосу, по спинному мозку пробіглося приємне тепло. Почувалася не зручно перед цим красенем, але відмовити не змогла.

— Потанцюємо. — Не сміло погодилася...

Знижка тут...

Приємного читання та тихих вихідних!