Тетяна сиділа в напівтемряві, розташувавшись перед великим дзеркалом. Світло було вимкнене, тільки чорна свічка на столі тремтіла своїм слабким полум'ям, що розкидувалося по кімнаті темними відблисками. Тіні від предметів на стінах танцювали, наче живі, слідуючи за рухами свічки. Вона сиділа спокійно, зосереджена, і навіть її дихання ставало важким і рівним, коли вона почала вимовляти слова закляття.

Її голос лунав низько, майже шепіт, але кожне слово пронизувало повітря. Вона викликала темних духів, нечесних істот, забутих та проклятих створінь, які мешкали між світами. Її пальці ковзали по старовинній книзі, а її очі не відривались від дзеркала. Вона говорила в бік, де танцювала тінь від свічки, ніби ведучи діалог з невидимим другом, що слухав і чекав.

ВІДЬОМСЬКА СПАДЩИНА. ЧИТАЙТЕ КНИГУ БЕЗКОШТОВНО ❤️