Я була так налякана, що навіть не помітила, де опинилася.
- І куди ти так біжиш? - запитав голос за мною.
- Ви... ви вбили людину. - Викрикнула я, повертаючись до нього.
- Не вбив, а поранив. І не одну, а двох. - Спокійно відповів він, роблячи крок до мене.
- І ви цим пишаєтеся. - Викрикнула я, відходячи на крок назад.
На очах почали навертатися сльози.
- Заспокойся. Ти перенервувала. Усе нормально.
Чомусь від його слів мені стало спокійніше. Чоловік взяв мене за руку і ми кудись пішли. Плутали засніженими вулицями, поки не зайшли в один із провулків. Там, на мій подив, стояла машина.
- Сідай уперед. - Скомандував він, після чого зачинив двері.
Я сіла, хоча руки все ще тремтіли.
- Хто ті люди, що хотіли мене викрасти? - запитала я, тремтячим голосом.
- А не хочеш запитати, навіщо ти знадобилася Евересту? - Його голос прозвучав грізно й різко, від чого на очах знову навернулися сльози.
- Я... я не знаю... - Сльози покотилися струмком, і я вже не могла стримуватися.
- Я ж попереджав! Але ти не послухалася! Влізла в небезпечну гру, тим самим підписавши собі смертний вирок! Що сказала тобі та людина?! - прокричав він, стукнувши однією рукою по керму...
Нова глава вже на сайті.
Ох, не хочу тут нити, але знали б ви який сьогодні був важкий день. Ну, гаразд, не буду завантажувати вас своїми проблемами. Краще розкажіть як у вас справи? Чим займаєтеся?
Усім бажаю мирного і гарного дня. Письменникам сил у написанні своїх шедеврів.
Ваша Поліна.
Сергій Ляховський, Дякую. ))) Наше життя іноді схоже на світлофор. То на дорозі горить зелене світло, то включається червоні. Ми завжди чекаємо коли буде зелений колір, а потім знову йдемо.
Вам також бажаю продаж у вашій творчості. А ще світу.)))
Ви коли-небудь замислювалися, що ховається за межею музейних експонатів? Що, якщо стародавній артефакт — це не просто глина, а ключ до всесвіту, де магія переплітається з цифровим кодом? Представляю вам нове українське
Привіт. Два дні до прем'єри книги "Анатомія мовчання". Пазл майже складено. Іноді, щоб побачити цілісну картину злочину, потрібно поглянути на розкидані докази. Кожен із цих предметів — це німий свідок історії,
Так, друзі, щойно я опублікувала останню частину дилогії - "Залежність. Не просто секс". Робити тут сопливо-плаксиві заявки я не буду, бо... буде ще епілог❤️ Знаєте, оце, коли ніби роман і завершився, а залишилися речі,
Уявіть собі могутнього Темного Лорда, який втомився не від боротьби з героями, а від постійного ремонту замку та скарг профспілки гоблінів. Його звуть Лютик, і його найбільша проблема — не світло, а погана адміністрація. А
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСмачний уривочок.
До речі, можете і понити, якщо вже дуже хочеться ))) Як то кажуть, я нікому не розповідатиму )))
Сергій Ляховський, Дякую. ))) Наше життя іноді схоже на світлофор. То на дорозі горить зелене світло, то включається червоні. Ми завжди чекаємо коли буде зелений колір, а потім знову йдемо.
Вам також бажаю продаж у вашій творчості. А ще світу.)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати