Чи можна склеїти те, що вже розбилося?

Вітаю!

Як ви вже знаєте, вчора було відкрито передплату на мою книгу:

"Розлучення. Ти більше не мій"

Сьогодні ж я хочу поділитися з вами невиликим уривком, розігріти, так би мовити, інтерес:

– Про що ти? – спантеличено запитала Марина. Причому навіть по її обличчю було видно, що вона взагалі нічого не розуміє.

– Я зрозумів, що вчинив як останній дурень, коли вирішив, що розлучення – це єдиний вихід у нашій ситуації. Я хочу все повернути назад. Бути разом, як раніше.

– Стоп, почекай! – виставивши руку вперед, зупиняючи мої слова, буквально викрикнула вона. – Про що ти взагалі говориш? У якій це нашій ситуації? Хоча, ні, це питання знімається. Але, з чого ти взяв, що можеш приходити і йти, коли заманеться? Спочатку хочу розлучення, тепер хочу повернутися. У тебе з головою проблеми?

– У мене немає жодних проблем, – поморщившись, промовив спокійно. – Я кохаю тебе, Марино.

– А раніше ти цього не знав? Забув, напевно, – точно знущаючись, кивнула вона.

– Знав і не забував. Я кохав тебе тоді, і я кохаю тебе зараз. Просто...

– Слухай, мені нецікаво, які там у тебе напади трапляються, звернися з цим до лікаря. Сьогодні ти спокійно підписав заяву про розлучення і цим усе сказано. Назад уже нічого не повернути.

Як думаєте, чи зможе Андрій змінити думку Марини?

Юджин Перо