Відьма...

Якось непомітно в мене вийшла ціла серія про Селену...

Отже, перша книга:  ВІДЬМА, ЖЕРЦІ ТА ІНШІ НЕПРИЄМНОСТІ - на вас чекає занурення у світ містики, фольклору та дохристиянської давнини з домішкою потойбічного. Буде моторошно, іноді смішно, але точно не нудно.

друга книга: Відьма. Рубежі світу -  Селена з Зоряном опиняються в новому, невідомому їм обом, місці. На них чекають романтичні, а іноді й трагічні пригоди, але гумор буде їхнім постійним супутником.

третя книга ( новинка, впроцесі)  :Відьма. Темна спадщина - розбите серце, двоє непростих хлопців, привид та містичний Київ – і все це під присмаком пекучої пристрасті. Нудьгувати точно не доведеться.

ВІДЬМА. РУБЕЖІ СВІТУ 

- Супер! А ця провидиця, котра з проблемами провидиця, вона, що наша остання надія?

- Тц! Перевіримо.

- Де ти її взагалі взяв?

- Поки інспектор розпинався, я дещо підглянув.

- Чудово! То вона ще й злочинниця?

- Так я теж.

- А! Ясно! Наша організація може вже мати горду назву «Антисоціальні елементи».

- Відьмочка, не психуй.

- Воно тяжко не психувати, коли є так багато причин для тих психів.

- А ти зосередься на позитиві, – з широкою посмішкою порадив він.

- На ньому тільки й тримаюсь.

- Так? – і його погляд завмер на моїх губах.

Зухвала солодкість в його очах насиченим перцем чилі розсипалася моїми клітинами. Таємниче, наче темна ніч, жадання миттєво стало центром моєї уваги. Вогонь в його очах обпалює, спокусливий вигин губ додає інтриги. Палкий темп бажання та чуттєва мелодія витримки приваблюють своєю глибиною.  Він любить грати за своїми правилами. Ним можна захоплюватися, боятися, кохати, ненавидіти. Сила його особистості викликає повагу й навіть шанування. Й від стрибка у цей світ можливостей мене стримало чхання пса…або його зневажливе фиркання. До тями я прийшла, неначе на мене бризнули холодною водою. І, здається, на мить навіть вловила розгубленість в погляді Зоряна. Він мотнув головою, задумливо потер рукою лоба й пошкрябав рукою свою щетину на обличчі.

- Треба якось поголитися, бо вже людей розпочну лякати, – буркнув й пішов вперед.

- Ага! – видихнула йому в слід.

Наткнулася на погляд собаки.

- Ти ярчук, а не моя совість. Чалапай за ним і облиш мене в спокої.

- Твої розмови з собакою неймовірно чарівні, – тут же докинув мені Зорян.

- Тобі казали, що коли ти бентежишся, то стаєш неймовірно милим? – відбила подачу.

- Я взагалі класний.

- Правда?

Святий процесор! Він навіть обернувся, щоб кинути на мене осудливий погляд.