Всім привіт!
Нещодавно я святкувала першу річницю на Букнеті, і з цієї нагоди вирішила трохи відкритися вам. Можливо, комусь буде цікаво дізнатися кілька фактів про мене як автора (хоч я й переконана, що занудна людина).
1. Я люблю тишу.
У реальному житті я мовчазна. Не тому, що не хочу чи не люблю спілкуватися, а тому, що часто не знаходжу потрібних слів. Думки губляться, а ті, що залишаються, рідко точно описують їх.
2. Жодних планів!
Я ніколи не пишу планів до книг. Для мене це все одно, що розповісти собі спойлер – інтерес до історії одразу зникає. Я просто знаю основні деталі про героїв, і цього мені вистачає, щоб створювати сюжет у процесі. А всі ідеї записую в нотатки, на телефоні чи то в блокнот.
3. Пишу без музики.
Раніше музика була обов’язковим супутником мого письма. Тепер я чомусь працюю в тиші. Зараз музика лише відволікає мене від тексту, адже я то підспівую то пишу та від того збиваюся з думки.
4. Нова історія – новий виклик.
Зараз я пишу нову книгу про Христину та Тимура – друзів Михайла та Аліси з " Довіра у твоїх обіймах". Їхня історія починається ще в підлітковому віці. Головний герой булив героїню, адже не знав, як інакше проявити свої почуття. А вона, звісно, вважала його ворогом і щиро ненавиділа. Але доля звела їх знову через 11 років – цього разу на сайті знайомств. Що буде далі? Дізнаєтесь уже зовсім скоро! Ця історія про ненависть, протистояння характерів й те, як герой закохується першим, і виправляє помилки минулого.
5. Сльози над текстом.
Я живу своїми героями. Час від часу я плачу під час написання чи то від радості чи то від суму. Ось така я сентиментальна людина.
Дякую, що прочитали цей блог!
Поділіться в коментарях якимось цікавим фактом про себе. Мені завжди цікаво дізнаватися більше про своїх читачів та авторів, які підтримують мене.❤️
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкільки цікавих фактів)) Чекаю від вас новинку, а то Довіру не читала через тригер, але в наступній я з вами)) Факт про мене, я лікар ветеринар і часто роблю операції тваринкам))
Vitalinak, Дякую за коментар)) Радію, що цікавить новинка! Розумію, що тригер може бути важливим фактором при виборі книги, тому без нього ніяк. І дякую за цікаву інформацію про вашу професію — бути лікарем ветеринаром це дійсно дуже відповідально і важливо! Сподіваюся, що вам сподобається нова книга))
Дуже класний блог❤️. Але буду сварити тебе за те, що називаєш себе занудною людиною. Більше не роби так)) Я теж ніколи не маю чіткого плану, коли починаю історію. Лише ідею, приблизний опис персонажів і кілька сцен, які хочу обов'язково відтворити в книзі. А далі воно саме все приходить) Для мене музика - це безмежне джерело натхнення. Нова ідея для книги та нові сцени з'являються в голові саме під час прослуховування потрібної пісні. Я часто пишу під музику. Але іноді потребую цілковитої тиші. Інші звуки заважають) З героями теж плачу і сміюся. Люблю їх кожного по-своєму, і сумую за ними. Хоч вони і вигадані)) А тобі я бажаю усього найкращого. Безмежних успіхів в усіх починаннях❤️❤️❤️
Вікторія Вецька, Дякую❤️
Було цікаво дізнатись більше)
Факт про мене — з дитинства маю поганий зір, але іноді забуваю вдягнути на вулицю контактні лінзи (окуляри ношу лише вдома). Кілька разів через це потрапляла в курйозні ситуації)))
Кеті Рід, Все залежить від людини, адже організми у всіх різні і можливо, допомогло те що одне око в мене все ж таки нормально бачило, в дитинстві з мене сестра часто приколювалася і називала однооким піратом))
Дякую, що поділилася))
Я в реальному житті теж мовчазна)) Раніше писала в тиші, зараз від настрою залежить, але переважно вмикаю музику фоном.
Успіху тобі і щирих читачів.
Вікторія Вецька, ♥️♥️ дякую щиро )
Вітаю, з річницею! Натхнення та віри в себе! Ти молодець і робиш успіхи, тому не зупиняйся!))
Анні Ксандр, ❤️❤️
Вітаю вас з річницею. Цікаві факти, дякую , що поділилися. ❤️❤️❤️ Думаю, що всі автори плачуть, коли щось сумне і трагічне відбувається в книзі. Я теж дуже переживаю над долею своїх героїв, люблю їх, як своїх рідненьких. Пишу теж в тиші. Сценарій наперед не вигадую.
Світлана Романюк, Сердечно дякую ❤️❤️❤️ Рада, що поділилися))) А хіба можна своїх героїв не любити, звичайно ні, а якже сумно з ними прощатися :(
Вітаю! Я теж люблю тишу, тоді виникає повна концентрація на сюжеті книги. Тепер щодо планів. Намічаю основні структурні моменти, а от переходи між ними пишу, рухаючись за героями, пропускаючи через себе всі емоції. Бажаю здійснення задуманого))
Ніка Цвітан, Дякую, що завітали ❤️ і поділилися цікавими фактами про себе)) і вам бажаю натхнення на нові цікаві історії))
Цікаво. Думаю що ми всі почали любити тишу...
А я люблю ще шум моря)))
Я також сміюся і плачу з героями, дуже тшуся, коли й читачі відчувають ті ж самі емоції, що й я)
Дякую, що поділилися.
Олеся Глазунова, Це так)) Я теж люблю шум моря, чайки курличуть, зрештою я давненько не була вже на морі) Це так, коли читачів відчувають текст автора, найвища похвала для автора)) Дякую, що зазирнули ❤️
Скільки цікавинок, ти нам Вікусю підготувала)) Чекаю, вже твою новиночку, впевнена буде цікаво, мені кожна твоя історія цікава ❤️❤️❤️✨✨✨⭐⭐⭐???
Лія Рея, Дякую ❤️ ☀️ буду рада тебе бачити в списках читачок))
Вітаю щиро з річницею! Хай вам все вдається і надалі! ❤️❤️❤️
І я пишу без жодних планів))) це нудно))) а так живеш сюжетом і життям своїх героїв. І я плачу й сміюся))) той, хто справді любить писати, знає ці відчуття)))
Щиро дякую, що трохи розкрилися нам. Натхнення і багато читачів ❤️❤️❤️
Лариса Бондарчук, Дуже дякую за теплі слова та привітання! ❤️❤️❤️ Абсолютно з вами згодна, писати без плану – це справжня магія! Коли живеш життям своїх героїв, кожна емоція стає ще гострішою, кожна подія – ще важливішою. Це справді дивовижний процес, який приносить море задоволення. Щиро дякую за підтримку та побажання! Вам також натхнення та вірних читачів! ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати