Вечір добрий)Вже деякий час я сумлінно працюю над книгою " Вишенька для некроманта" і порушила в книзі одну болючу тему. Можливо для когось вона буде знайома, для когось стане підказкою, а комусь видасться смішною. Однак, для мене втручання батьків у вибір професії є важливою проблемою сьогодення.
На прикладі своєї героїні Вів'єн я показала, як важливо притримуватись власної думки, слідувати за покликанням, мрією, чи бажанням. Головне, щоб це був ваш усвідомлений вибір, а не мудра підказка батьків,особливо якщо вони нічого про вас не знають.
Звісно я не хочу сказати, що прислухатись до батьківських порад не варто. Іноді це життєво необхідно, проте не варто забувати про особисті межі.
А що стосується вас мої друзі? Чи стикались ви з подібною проблемою? Чи на жаліли про обрану професію, якщо пішли по вказаному батьками маршруту? Чи можливо ви такі ж як Вів'єн і слідуєте за покликом серця?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ обрала поклик серця) Звісно, були доволі гарні пропозиції від батьків, однак врешті-решт усі змирилися з думкою про те, що я не стану економістом, бухгалтером і тд. Мені навіть в останню мить пропонували стати репортером (в більшості мама, бо тато ще з перших моїх слів: "Стану лікарем" зрозумів, що я не зійду зі свого місця). Так, раніше це б стало моєю мрією, однак медицина здалася набагато привабливішою. Деякі вчителі були проти, моя бабуся була проти... Хоча інша бабуся навпаки підтримувала і вірила в мої сили) Часто чула: «Ти усього боїшся, куди йдеш? А чи зможеш витримати? Фельдшер? Та ти не туди пішла!». Сміх та й годі. Моя віра в себе ломалася, не буду брехати. Навіть коли я пішла здавати документи, то мені сказали: «Ви така худенька, слабенька. Вам би то в кабінеті сидіти й тихенько працювати, а не фельдшер...». Хех, але я вперта))
Зараз навчаюся, і, думаю, навряд чи колись пошкодую, що обрала цей шлях. Це мій вибір. І хай хоч все людство буде проти: начхати) Треба йти за мрією. Якось так:)
Віка Лукашук, Сама шокована))))
Батьки часто очікують від дітей продовження власного шляху, або реалізації того, що їм у житті не вдалося. Але кожен, при виборі шляху повинен думати власною головою. Лозунг "мама краще знає" тут не проходить.
Я зробила цей висновок ще років у 12, відтоді сама шукала свій шлях.
Єва Ромік, Так, однак у юному віці ми не завжди самі знаємо чого хочемо і часто боїмось обрати неправильно. Тому спераємось на вибір більш зрілої людини, однак батьки часто маніпулюють тиснути на болючі місця і вдало підбераючи аргументи...
Коли я у свій час опинилася перед вибором професії, то вагалася між двома варіантами. Батьки виклали свої аргументи, чим вплинули на мій вибір. Іншу професію, яку я не обрала - перетворила на хобі. Ні про що не шкодую, хоча іноді виникало питання "яке було б моє життя, якби я обрала іншу з тих двох професій?". Тут не вгадаєш. Можна піти за покликом серця й реалізуватися на повну, а можна й пошкодувати. Ви написали про свою героїню, а на ваш особистий вибір батьки вплинули?
Ніка Цвітан, Так, вплив був... І чималий) на відміну від героїні я погано уявляла чим хотіла б займатись і послідувала порадам. І я не жалкую, я люблю свою професію і вдячна мамі котра направила мене в це русло
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати