Мене знову емоційно порвала власна книга.
Я не знаю, як це відбувається, тому що план історії (приблизний!) в мене є завжди, але в певний момент герої починають діяти, як їм заманеться. Говорять те, що хочеться висказати їм, іноді всупереч моїм бажанням.
І от я пишу, мене рве. Я ридаю, заспокоююсь і продовжую працювати далі.
Розчиняюсь, місцями навіть плутаю реальність з книжковим сюжетом.
Щоразу я живу паралельне життя разом з книгою в процесі. Це допомагає сховатись від реальних бід (дуже по-дорослому!), висловити емоції, які мучать мене саму.
Почуваюся жахливо.
Але я знаю, що ці емоції тимчасові, мені просто треба крізь них пройти, видати все це в історію і отримати свій катарсис, як чудово висловилась пані Айсі Дора в коментарях до деяких моїх книг на Букнет.
Творчі люди бувають дуже дивними)))
Однак я впевнена, що кожна людина по-своєму живе у власній голові, ми самі будуємо в ній комфортну зону чи кімнату екзекуцій над власною психікою.
Мені подобається те, що я роблю. Мені відомо, хто я є і для чого.
Опівночі чергова глава від Максима тут https://booknet.ua/book/kohannya-nedostatno-b431412
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРозумію Вас((
Я так теж один роман писала. Досі відходжу зі словами: "Та щоб я ще хоч раз щось таке писала!!!".
Але з іншого боку круто переживати щось таке поза реальним життям, бо насправді мені ті емоційні гойдалки даром не здались)))) Краще в романі♥️
Хелена Власенко, о, нехай у нас всіх подібні гойдалки тільки в книгах будуть, але-але)
Як я вас розумію. Я теж завжди глибоко пірнаю і пропускаю крізь себе емоції. Буває важко.
Іра Майська, пливіть і випливете!)
Неможливо стримати те, що рветься й воліє бути почутим. Всьому свій час, аби вирватися та побачити світ. Емоції, думки та почуття героїв - частинка твоєї власної душі та серця. Ти ділишся нею... Іноді це боляче. Але це завжди щиро. І близько. Обіймаю.
Лоре Лея, ❤️❤️❤️
Обіймаю вас душею, якщо звісно ви дозволите. І ще, хочеться висловити припущення, що усі 3 героя - це частини одного Я. Остап - рятівник, порив якого залишився неоціненим. Макс - переслідувач, домінант, який продавлює всіх хто поруч під себе. Ірма - жертва. Передбачаю, що зміни в Ірмі, запустять зміни і в усіх інших героїв. Кожного з них можна зрозуміти, так емоційно й правдиво ви передаєте їх внутрішні монологи.
Айсі Дора, моя мета - щоб вони всі були почутими і зрозумілими) тому що в стосунках немає чорного і білого, є лише рішення і наслідки... можливо саме через це, без аналізу та усвідомлення, ми постійно ходимо по колу, поки не прокинемось, обіймаю у відповідь)
до Максима довго доходить...)
Іра Сітковська, ні))) поки ще глави від нього, дуже буде цікава ваша читацька думка
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати