Шматочок новинки

- Лялю, чому ти досі не одягнена? - до кімнати заходить тато. Він похмуро оглядає розкидані на підлозі речі і зупиняє на мені незадоволений погляд. - Ти запізнишся в університет. Невже я і тут тебе маю контролювати?

- Невже ти згадав про моє існування? - фиркаю і підтягую покривало до підборіддя. - Я не піду нікуди. Я не хочу там навчатись. І тепер я остаточно вирішила, що кину університет.

- Ти не посмієш, - підходить ближче. - Ти під моєю опікою, я забезпечую тебе і ти будеш робити те, що я кажу. Ти ще замолода і не розумієш, що для тебе краще.

- Мені вже вісімнадцять, я повнолітня, - підстрибую на ліжку, скидаючи з себе покривало. - Ти не можеш мною керувати все життя. Я хочу жити, як хочу я.

- Та невже? - шипить, нахиляється і хапає мене за зап'ястя. Боляче. - Спати з чоловіками, це для тебе доросле життя? Як тобі не соромно взагалі мені перечити? Я виростив тебе самотужки і така від тебе дяка?

- Тату, я тобі вдячна, але дай мені волю, - на очі навертаються сльози і я ледве їх стримую. Не хочу показатись плаксивою.

- І що ти будеш робити? Гуляти? Розважатись? Тинятись по світу? Ти пропадеш без мене. Знай, якщо захочеш покинути мій дім, я не буду тебе більше забезпечувати. І як ти тоді житимеш? Ти не знаєш справжнього світу.

Образа душить, але я мовчу. Лише дивлюсь на нього широко розкритими очима. Частково він має рацію. Я не знаю, як жити без його допомоги, а сторонньої підтримки в мене нема. Єдиний чоловік якому я довірилась, пішов, навіть не поборовшись за мене.

- Отож бо, - нарешті відпускає мою руку і випрямляється. Підходить до вікна і різко відслонює штори, і в кімнату вривається сонячне світло. - Тому вставай, одягайся і водій відвезе тебе до університету. А після пар відразу додому, бо ти далі покарана за свою безвідповідальну поведінку.

- Зараз, - гаркаю і роздратовано встаю з ліжка. В шафі беру одяг, який перший попадається під руку і прямую до ванної кімнати. Біля дверей оглядаюсь. - Будеш чекати, поки одягнусь? Проконтролюєш?

- Прийдеться, - незадоволено стискає губи.

https://booknet.ua/reader/bazhana-lyalya-b431819?c=4677600&p=1

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Інсталяція
Вітаю, друзі! Пару місяців тому я невідомо де дістав кліща. Це дивно, бо я не буваю на природі, та й взагалі виходжу з квартири не надто часто - тільки на роботу і на тренування до басейну, ходжу тільки асфальтованими доріжками:)
Березень. Місяць,коли страх став реальністю
Якщо лютий приніс шок і нерозуміння, то березень приніс дещо страшніше — усвідомлення. Саме в березні ми зрозуміли, що це не на кілька днів. Що війна не закінчиться завтра. Що звичне життя залишилося десь дуже далеко. Село
Вчора прогуляла, тому сьогодні два нові розділи ;)
Кайл усе чудово розумів... Але ще він боявся. Страшенно боявся, що дізнавшись правду про те, що Томас - син якогось іншого мужика... він просто не зможе полюбити цього хлопчика так, як мав би. Так, як хотів. Кайл уже
Про лінь
(бере з купи паперовий літачок та ліниво запускає його кудись вперед) Мені було лінь писати цей блог, серйозно. Але мене давно тут не було, то ж чому б не написати. (переводить на вас погляд окулярів з загадковою посмішкою)
Вітання з Днем батька від "Зоряної Сотні"
Сьогодні хочеться сказати просте, але важливе слово — ДЯКУЄМО. Дякуємо всім батькам, які вчать своїх дітей бути сильними, чесними та відповідальними. Тим, хто працює до пізньої ночі заради родини. Тим, хто завжди готовий
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше