Шматочок новинки

- Лялю, чому ти досі не одягнена? - до кімнати заходить тато. Він похмуро оглядає розкидані на підлозі речі і зупиняє на мені незадоволений погляд. - Ти запізнишся в університет. Невже я і тут тебе маю контролювати?

- Невже ти згадав про моє існування? - фиркаю і підтягую покривало до підборіддя. - Я не піду нікуди. Я не хочу там навчатись. І тепер я остаточно вирішила, що кину університет.

- Ти не посмієш, - підходить ближче. - Ти під моєю опікою, я забезпечую тебе і ти будеш робити те, що я кажу. Ти ще замолода і не розумієш, що для тебе краще.

- Мені вже вісімнадцять, я повнолітня, - підстрибую на ліжку, скидаючи з себе покривало. - Ти не можеш мною керувати все життя. Я хочу жити, як хочу я.

- Та невже? - шипить, нахиляється і хапає мене за зап'ястя. Боляче. - Спати з чоловіками, це для тебе доросле життя? Як тобі не соромно взагалі мені перечити? Я виростив тебе самотужки і така від тебе дяка?

- Тату, я тобі вдячна, але дай мені волю, - на очі навертаються сльози і я ледве їх стримую. Не хочу показатись плаксивою.

- І що ти будеш робити? Гуляти? Розважатись? Тинятись по світу? Ти пропадеш без мене. Знай, якщо захочеш покинути мій дім, я не буду тебе більше забезпечувати. І як ти тоді житимеш? Ти не знаєш справжнього світу.

Образа душить, але я мовчу. Лише дивлюсь на нього широко розкритими очима. Частково він має рацію. Я не знаю, як жити без його допомоги, а сторонньої підтримки в мене нема. Єдиний чоловік якому я довірилась, пішов, навіть не поборовшись за мене.

- Отож бо, - нарешті відпускає мою руку і випрямляється. Підходить до вікна і різко відслонює штори, і в кімнату вривається сонячне світло. - Тому вставай, одягайся і водій відвезе тебе до університету. А після пар відразу додому, бо ти далі покарана за свою безвідповідальну поведінку.

- Зараз, - гаркаю і роздратовано встаю з ліжка. В шафі беру одяг, який перший попадається під руку і прямую до ванної кімнати. Біля дверей оглядаюсь. - Будеш чекати, поки одягнусь? Проконтролюєш?

- Прийдеться, - незадоволено стискає губи.

https://booknet.ua/reader/bazhana-lyalya-b431819?c=4677600&p=1

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Попелюшка і хаос!)
Вітаю, любі букнетівці!❤️ Фатальний розділ від Попелюшки уже у ваших книжечках: Думка "можливо не варто було сьогодні?" виникає занадто пізно. Різкий писк однієї офіціантки з будинку привертає увагу кожного, а
Березень. Місяць,коли страх став реальністю
Якщо лютий приніс шок і нерозуміння, то березень приніс дещо страшніше — усвідомлення. Саме в березні ми зрозуміли, що це не на кілька днів. Що війна не закінчиться завтра. Що звичне життя залишилося десь дуже далеко. Село
Нові книги "Мелодія кохання"
Коли людина закохана, кажуть, що її серце співає. І кожне кохання має свою мелодію. Іноді воно шепоче, ледве чутно, захлинаючись почуттями. Іноді барабанить літнім дощем, а іноді вирує, мов зимова хуртовина. Іноді злітає
Новинка та "Мелодія кохання"
Всім привіт! Я до вас із новинкою "Бійся темної води" Анотація: Під час Русального тижня річкова вода стає темною та небезпечною. Русалки скидають хвіст та виходять на берег босоніж, пускаючи за течією заквітчані
Мелодія кохання
Вітаю, мої чудові. Спішу похвалитись, що сьогодні мая історія про Лідію, яка стала Розі, доєднується до надзвичайно цікавого флешмобу "Мелодія кохання" від чудових Тетяна Степанкевич та Крісті Ко. Для
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше