Трохи про мої історії : Крижана ягідка

КРИЖАНА ЯГІДКА - історія отих ковідних часів...пам'ятаєте таке у нас було, соціальна дистанція, усі носять маски й сидять вдома...пандемія вирує, світ в шоці й ми відкриваємо дистанційне навчання, дистанційну роботу й дистанційне життя...аж сльоза на очі накотилася від спогадів :) 

За натхнення послугувала історія знайомої, коли підвищення отримала не вона, а родич керівника. Кумівство є такою невід'ємною особливістю ділового світу. (тобто воно є у всьому світі, просто ставлення до нього різне, наприклад, у Великій Британії роботодавці, які просувають своїх друзів чи родичів можуть наразитися на звинувачення у дискримінації) У нас нікого не здивуєш, коли наймають на роботу не через те, що ти вмієш, а через те, що когось знаєш. Загалом така практика є трохи руйнівною...особливо коли єдиною цінністю цього працівника є його прізвище. 

От і Радана, сумлінно працювала й віддала усі сили на побудову кар'єри...але омріяну посаду отримав племінник засновника компанії. Й перед нами розгорнеться ну майже типовий службовий роман...бо поїздка в гори для зміцнення духу компанії завершиться тим, що Радана в компанії оцього от племінника, якого вона вже трішечки ненавидить загублять в зимових Карпатах (так, статистика, на жаль, печальна й тільки в 2020 році у гірських масивах загинуло 10 осіб. Тому не нехтуйте попередження рятувальників та не ходіть у гори без підготовки, відповідного спорядження та незнайомими маршрутами). 

- Слухай, нерозсудний, у твоїй голові такий срач, що прямо натуральний Форд Буаяр нагадує.

- Йопта! Я це вже уявив, - з вкрай придуркуватою усмішкою глянув він на мене.

- От тримай свої любодіяння при собі, - ричу я.

- Та можна подумати у тебе ніколи не було еротичних фантазій на тему шеф\підлегла?

- З Валентином Андрійовичем?! - виразно глянула я на нього. - Знаєш, якось не було…

- А зі мною?

- З тобою, у мене одна еротична мрія, вставити тобі кляп в рот.

- Вау! Це гаряче…- ожив він.

- Хух! Я так бачу, Всесвіту, що окрім катарсису, тобі більше немає що мені запропонувати? - підняла я голову до неба.

- О, я можу, - аж груди колесом зробив він.

- Чим посудина наповнена, те з неї й виливається, - трагічно закотила я очі. - Зараз тільки ранок, а  я вже всьо!

- А чим тобі секс не подобається? - лупає він на мене очима.

- Просто мовчки прив’яжи футболку до гілок, - рикнула я.

Щось там пововтузився й з переможним виглядом відійшов від смереки, оглядаючи мою футболку, яка тепер гордо розвівалася на гіллі.

- Молодець! - оглянула я його роботу й пішла за дровами й до хатинки.

Він, з оберемком дров, за хвилину наздогнав мене.

- А якщо серйозно? В тебе є хлопець? - продовжив він допит в хатинці.

- Дякую за цікавість до мого життя. Але це особисті питання. Тому без коментарів, - буркнула я підкидаючи дрова в плиту.

- В офісі про тебе кажуть, що ти, чи то самотня, як билинка в полі, чи то мутиш мало не з усіма.

- Демид, на ляда, тобі інформація про моє особисте життя? - насупила я брови.

- Цікаво. Можу розповісти про своє життя? - вишкірився він.

- Та мені до спини ця чудова інформація, - гримнула я каструлею.

- А чого? Ні, ну правда! Ми ж з тобою працюємо, то чого б не дізнатися трохи більше один про одного.

- Демид, уся твоя цікавість якось збігає в горизонтальну площину... - виразно повела я очима.

- Окей! А про що ти б хотіла поговорити? - вчепився він в мене, як гонорея в далекобійника.